Згідно із державною стратегією, уряд України виділяє 7 пріоритетних агломерацій для економічного розвитку країни, серед яких Київська, Харківська, Дніпровська, Одеська, Запорізька, Донецька та Львівська. Зі зрозумілих причин, Львівська зараз є фокусною.
Спільні проєкти, ґрунтовані на взаємовигідній співпраці громад та інтересах мешканців дозволили стати Львівській агломерації гравцем на всеукраїнському, ба більше – тепер уже й на європейському рівні. Адже ідеться про потужну структуру в центрі континенту, яка об’єднує кілька мільйонів людей. І що важливо – ідеться про добровільне поєднання зусиль, без будь-якого тиску на громадян чи «відбирання» земель у «слабших» гравців “сильнішими”.
Саме на базі Львова регулярно проводяться міжнародні форуми агломерацій (наприклад, у 2024 та 2025 роках, запланований форум і цього року) для впровадження європейських підходів. До слова, представник партії, депутат Львівської обласної ради від «Самопомочі» Роман Кізима очолює асоціацію «Львівська агломерація». Ось кілька тез із його останнього програмного матеріалу для сайту «Децентралізація»:
*«Концентрація ресурсів у “полюсах зростання” допомагає стримувати депопуляцію, яка є ключовою проблемою для нас сьогодні. Не менш важлива і логістика. Саме метрополії стають хабами міжнародної торгівлі – через залізницю, дороги, порти чи аеропорти. Є і екологічний вимір. Річки, повітря, водні басейни не мають адміністративних меж. І управляти ними потрібно на рівні всієї території, а не окремих громад.
*І, нарешті, метрополії формують нову регіональну політику. Вони можуть бути не лише центрами концентрації, а опорами розвитку для навколишніх територій.
Але щоб це працювало – потрібен правильний підхід. Метрополія – це не новий рівень влади і не “надбудова”. Це інструмент співпраці. Це про горизонтальні зв’язки. Громади залишаються самостійними, але домовляються там, де це вигідно всім. Планують разом, реалізують спільні проєкти, залучають ресурси. Це інша культура управління – через довіру, а не через примус.
*Україна тільки починає цей шлях. Але якщо ми хочемо сильну економіку, сучасну інфраструктуру і якісне життя – без метрополій цього не буде. Бо майбутнє – не за окремими містами. Майбутнє – за територіями, які діють разом».
Одним із головних лобістів законодавчого врегулювання та розвитку агломерацій в Україні є лідер партії «Об’єднання «Самопоміч» є, народний депутат VIII скликання та Любомир Зубач. Саме він написав та активно лобіював перший в Україні законопроєкт про агломерації.
«Під час війни важливо максимально плекати єдність. Тому питання агломерації вкрай важливе. Агломерація для Львова – дуже добра можливість вийти у «вищу лігу», на вищий рівень. Агломерації – це території, де можна сформувати виробництво, де є люди, які можуть працювати, і де є гроші, які можна інвестувати задля розвитку території. Кращих майданчиків для створення робочих місць, аніж агломерації, немає. Так є в усіх країнах світу».
Для «Самопомочі» розвиток агломерацій — це спосіб залучення інвестицій та створення потужних економічних зон, що відповідає західним стандартам муніципального управління. Представники партії просувають ідею, що агломерації мають стати «драйверами повоєнної відбудови». Вони виступають за створення правової основи для співпраці великих міст із навколишніми громадами без їхнього поглинання, що дозволяє спільно вирішувати питання транспорту, водопостачання та утилізації відходів.
Вочевидь, що агломерації в часі війни уже стали головним хабом виробництва зброї, підтримки тилу, зокрема лікування воїнів та надання допомоги вимушеним переселенцям (ВПО). Після закінчення бойових дій (і перемоги України, звісно) експерти «Об’єднання «Самопоміч»очікують, що зростання потужностей України та відновлювальні процеси будуть запущені саме в агломераціях. Ну а сучасні підходи до управління процесами та готові рішення варто напрацювати уже зараз, в рамках чинних метрополій, як-от Львівська агломерація.