“Війна закінчиться, коли країна стане сильною, а суспільство – справедливим” – Семенченко
JEKA3350 JEKA3350

Семен Семенченко, командир батальйону «Донбас» в якусь мить став героєм. І одночасно жертвою інформаційної війни проти нього. Хто він? Чим живе? Які його цілі в політиці?

Чому політика? Чому саме зараз? Ви вважаєте правильним, коли військові йдуть у політику?

Ми завжди були більше не військовими, а політичними активістами, які взяли до рук зброю. А взяли її, тому що держава не могла захистити країну, а ми хотіли щоб вона була єдиною. Якщо я буду депутатом, це не означає, що я не буду командиром батальйону. За законом не маю права, але якщо буде війна – я піду воювати і з депутатським мандатом. Зараз у політику йду не я, а моя команда – батальйон «Донбас». Йду, аби захищати країну не тільки автоматом, а й своїм голосом у владі.

Чому «Самопоміч»? Я побачив, що «Самопоміч» організовує у Львові людей для захисту своїх помешкань, медичного навчання, роботи зі зброєю. Це те, що ми збираємось робити зараз в Українській військовій організації. У нас схожі цінності.

«За законом не маю права, але якщо буде війна, я піду воювати з депутатським мандатом»

Політичні цілі. Чого саме ви плануєте досягнути у парламенті?

Є нові цілі і старі. Щодо нових:  Донбас – це Україна, Україна має бути єдина. Ми всі повинні зрозуміти, що ми – народ. Окрім того, в нас повинна бути сильна армія, сильні спецслужби. А старі цілі – наше суспільство має стати більш людяним, більш соціальним і кожен тут повинен мати можливість себе реалізувати.

Семен Семенченко – справжнє ім’я?

Тепер так. Моє ім’я з народження – Костянтин Гришин. Раніше “Семен Семенченко” – був псевдонімом. Спочатку приховувати ім’я та обличчя було необхідно, щоб убезпечити мою родину, частина якої жила у Севастополі. А потім я почав все більше відчувати себе затребуваним як Семен Семенченко. Всі мене таким знають. І тому я змінив документи. Мені немає що приховувати зі свого минулого, але зараз я живу зовсім іншим життям.

Ким був Семен Семенченко до того, як став командиром батальйону «Донбас»?

Я народився в Криму. Жив на Донбасі. У далеких 90-х був редактором двох газет, потім – керівником благодійного фонду і декількох громадських організацій. Також була дуже довга підприємницька діяльність. У 2004-му році був на Майдані… Був на Майдані нашому (2013-14 рік, – авт.). Після Майдану приїхав у Донецьк і сподівався, що зараз почнуться зміни… А зміни так і не почалися.

Я зрозумів, що беззбройні битви ідуть в минуле, іде збройне протистояння. У квітні було створено батальйон «Донбас».

Як створювався цей батальйон?

Коли стало зрозуміло, що міліція в Донецьку почала об’єднуватись з сепаратистами, я усвідомив, що прийшов час озброюватись. До того ми намагались як Донецька Самооборона охороняти поодинокі мітинги, які відбувались у Донецьку. І я хотів створити батальйон територіальної оброни, але місцева адміністрація на той час ще в українському Донецьку мене не підтримала. Я написав звернення у Facebook, що збираюсь створити добровольчий батальйон і тоді за 3 дні мені подзвонили 600 осіб. Спочатку ми базувалась у піонерському таборі на території Дніпропетровської області, все чим нас підтримали – це дали цей табір та харчування.

Згодом мені сказали: або ми стаємо офіційним військовим формування, або нас будуть розганяти. Ми легалізували свою діяльність, але поставили чіткі умови – свій офіцерський склад, в бій, а не охороняти блок-пости і хотіли зберегти свою назву. Так з’явився «Донбас», батальйон Національної гвардії.

Вас, як і інших командирів добровольчих батальйонів дуже критикують. Це елемент інформаційної війни?

Звісно. Наші противники діють по підручнику, який був розроблений ще КДБ. Є приклади як в Афганістані, в Іраку чи В’єтнамі проти авторитетних командирів працювали так само. На жаль, така психологічна війна іде, іде не лише проти командирів батальйонів, але й проти населення. Нас переконують, що нас «злили», «спротив не має сенсу». Через медіа, в тому числі українські, нам хочуть зламати волю до спротиву. Це навіює депресію на народ. І, дуже важливо, коли люди перестають нам довіряти – вони не підтримують нас. Ні коштами, ні емоційно, ніяк. А це дуже вигідно противнику – залишити нас без підтримки народу.

Звернуть увагу, усі тези проти нас – починають у російських засобах масової інформації «Русская весна», «Life news», наприклад.

Semen-SemenchenkoФото Наталія Іванова

«Наші противники діють по підручнику, який був розроблений ще КДБ. Скоро нас звинуватять в мародерстві і військових злочинах»

Хто веде цю війну?

Давайте виходити з того, кому це вигідно. Це однозначно вигідно ФСБ. Це, наприклад, видно по тому, як працювали проти Айдару. Так само працювали під час другої світової війни проти УПА. Коли перевдягались у їх форму, вчиняли злочини. Серед тих, хто поширює дезінформацію про мене – дизертири. Їх вигнали з нашого батальйону. Я певен, що так буде далі і зараз, нас звинуватять в мародерстві і військових злочинах. Якщо не вийде таким чином, тоді підуть напади на конкретних персон, звинувачення в алкоголізмі і так далі.

А Ви особисто в багатьох боях брали участь?

Найкраще про це питати в бійців «Донбасу», які були поруч зі мною. Вони мене навпаки закликали не брати участь в боях, адже місце командира в штабі за 2-3 км від місця бою. Але були ситуації, коли я не мав морального права не бути разом з своїми хлопцями на передовій.

Мені закидали, що я сам себе поранив для того, щоб отримати орден Богдана Хмельницького. Але це смішно: медичні довідки про те, що поранення було нанесене в область плеча та серця, є свідки…

ss

«Були ситуації, коли я не мав морального права не бути разом з своїми хлопцями на передовій»

А ви не забагато інформації викладаєте про себе у фейсбуці?

Я знаю що роблю. Можна писати про події, які відбулись вчора або скороминуче теперішнє. Якщо писати про майбутні дії – то без вказування місця дислокації, або поширювати дезінформацію. Причини масових смертей на фронті – це не інформація у фейсбуці, а злочинні накази, або бездіяльність влади.

Також популярний закид, що «піарюсь» на полі бою. Ви хоч одну мою фотографію в мережі під час бойових дій бачили? У мене немає на це часу.

Повірте я прекрасно розумію, про що можна писати у Facebook, а про що ні. Більше того, я іноді використовую свій акаунт, щоб поширити дезінформацію, пишу, що ми зайдемо з одного боку, а ми йдемо насправді з іншого, адже мене читають і противники. А тому про справжі бойові операції я писав лише після того як вони завершились.

Якою має бути країна, в якій хочеться жити?

Наша Україна-мрія – це сильна, незалежна країна, де діятимуть ті закони, які дозволятимуть людям добиватися у житті результатів, згідно своїх здібностей, не маючи родинних зв’язків, або протекції. Війна закінчиться коли країна стане сильною, а суспільство – справедливим.

Нам необхідно шукати тих людей, які не так загрузли у злочинах і створювати для них умови, щоб вони могли працювати на благо України, а також треба на нашій території провести терміново децентралізацію, дати владу людям на місцях.

Світлана Блінова

Семен Семенченко
object(WP_Term)#5135 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(2119) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(2119) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) }
Новини