Володимир Зуб: Приклад моєї роботи – у Львові
Zub_06 Zub_06

Дев’ять років тому, коли Володимир Зуб, тоді заступник головного лікаря з хірургічної роботи Чернігівської обласної лікарні, пішов працювати до Львова – там все руйнувалося: ні грошей, ні новітніх технологій, ні елементарної дисципліни медичних працівників.

Рідне місто Володимира Зуба – де він виріс, де досі живе його мама, брат із сім’єю – Чернігів.

Нароботу начальником управління охорони здоров’я його запросив до Львова міський голова Андрій Садовий, і  називає це призначення одним зі своїх найвдаліших кардових рішень.

За дев’ять років у місті Володимиру Івановичу вдалося здійснити такі реформи, які привели в галузь інвесторів. У місті знизилась смертність і занедбаність окремих патологій, як-то рак та хвороби серця, знизилася в кілька разів.

Сьогодні ж, за словами Володимира Зуба, він відчуває, що може бути корисним та передати набутий досвід на новому рівні. А щоб зробити більше – сьогодні на рівні місцевого самоврядування повноважень недостатньо.

Про роботу у Львові

Нам вдалося знизити смертність з 7,500 мешканців на рік до 6,500

У Львові значно покращилася ситуація із занедбаністю тих чи інший патологій. Наприклад, дев’ять років тому занедбаність раку молочної залози становила 28%, а сьогодні – 16%, занедбаність раку шийки матки сягала 22%, сьогодні – це 6%. Це для когось просто цифри. Але за цими цифрами – конкретні люди. Наші живі і здорові мами, дружини, сестри. Така сама ситуація – з інфарктами й інсультами. У Львові рівень захворюваності цими недугами – нижчий, ніж по області та в Україні.

Таких результатів ми досягли поступово, впроваджуючи різні заходи  посилення профілактичної роботи й нові технології, створюючи нові відділення та посилюючи трудову дисципліну, відповідальність лікарів. Для цього залучено чимало позабюджетних коштів.

Скільки немудрому управлінцю грошей з бюджету не дай – він нічого ефективного не зробить

Коли я приїхав до Львова – був вражений тим «господарством», яке прийняв. Матеріально-технічна база була недостатня, нові технології не впроваджувалися, впродовж років нічого нового не створювали і не вивчали.

Перше, що ми зробили, – провели аудит. За результатами перевірки ми позбулися тих структур, які не давали жодної користі мешканцям Львова. І запровадили нові, яких гостро потребувала громада міста. Загалом ми ліквідували біля 500 ліжок, не звільнивши жодного медичного працівника. Вивели з експлуатації 7 будівель, які забирали кошти, і продали їх з аукціону.

Здобуті та зекономлені таким чином кошти реінвестували в медичну галузь. Створили 8 нових відділень, 6 амбулаторій сімейної медицини, суттєво покращити матеріально-технічний стан – особливо в пологових стаціонарах та дитячих відділеннях. Зокрема закупили сучасне обладнання та впровадили новітні технології.

zub_1

Коли я спитав – а чому нічого не робиться? Відповідь була одна: дайте грошей

А грошей нема. Їх у міста чи країни є рівно стільки, скільки є. Ефективний управлінець завжди знаходить можливість покращити ситуацію з тими ресурсами, які має. Неграмотний завжди скаже: дайте мені більше грошей, і я щось зроблю ліпше. Неправда. Такому скільки не дай, він не зробить. Бо не вміє.

Тому спершу треба навчитися користуватись наявними грошима і ресурсами – відмовитися від того, що не працює, перепрофілювати, створити нове.

Наступний крок – це залучення позабюджетних коштів: це можливо, і це треба робити.

Ми поступово напрацьовували контакти із соціально відповідальним бізнесом і дійшли до того, що в рази збільшили позабюджетні надходження. Працюючи чесно з інвесторами та благодійниками, ми показали, що з нами можна мати справу. Ми не крадемо грошей. Формула така: частина фіксування проекту – бюджетні гроші, частина – від інвестора. Але не живі гроші: або обладнання, або ремонт. Таких проектів вже було багато. Наприклад, ми створили відділення дитячої нейрохірургії та відділення дитячої реабілітації, яких раніше у Львові не було.

А зараз створюємо у лікарні швидкої медичної допомоги відділення фізичної реабілітації для дорослих. Ця тема дуже актуальна для людей, які перенесли інсульт, важкі травми, зокрема у зоні АТО.

Сам бюджет так швидко не покрив би цих витрат.

І таку спонсорську допомогу ми отримуємо щороку.

Якщо ви чесно працюєте, показуєте ефективність і не крадете – вам обов’язково допоможуть

Так, чиновникам в Україні не вірять. І до мене раніше було таке ставлення. Але щоденна робота й відкритість допомогли нам цього досягнути. Наступного тижня у нас зустріч із дуже потужним інвестором, який хоче розробити програму здоров’я на 2016-2017 роки, інвестувати в медичну галузь Львова, щоб потім все напрацьоване поширювати по Україні. Я це оцінюю як високу довіру.

Про стан медицини в Україні

Ми маємо бідну медицину, неврегульовані відносини між пацієнтом та лікарем, занепалу медичну науку

Медицина – єдина галузь, яка намагається існувати у ринкових умовах за радянськими принципами. І всі бояться навіть приступити до її реформи на національному рівні. Я працюю у Львові дев’ять років. За цей час змінилося дев’ять міністрів. Коли вони мають щось реформувати, якщо мають час хіба вивчити роботу попереднього міністра і познайомитися з колегами?

Люди незадоволені ні якістю послуг, ні ціною, ні результатом. Мені також прикро за совісних лікарів, які працюють на голому ентузіазмі, а про них все одно говорять погано.

Але ж медицина – це питання здоров’я і життя людей. Що може бути важливішим? Сьогодні я можу своїм синам порадити, до якого лікаря піти, можу сам їм допомогти. Можу дати їм гроші. Але що завтра? Якщо мене не буде, їм ніхто не допоможе. Це як з купленою для дітей квартирою та машиною. Машина може зламатися, будинок тріснути.

Ми маємо створити таку систему, в якій наступні покоління, наші діти, зможуть чесно вчитися, працювати й заробляти. І коли вони прийдуть в лікарню, незалежно від того, чиї вони діти, їм там допоможуть. Ефективно і професійно.

zub

Сьогодні політики критикують міністрів. Критикують, влаштовують шоу і звинувачують у всіх гріхах

Я вважаю, що міністерству треба допомагати. Критика – це добре, але треба стати поруч з міністром і разом з ним попрацювати. І допомогти міністру відсторонити тих, хто заважає йому рухатися вперед. А от інших – треба підтягнути. От зараз є законопроекти, які пропонує міністерство, але всі взялися його критикувати. А чому не допомогти його зробити кращим?

Перша дія – відмовитися від усього неефективного

Так ми й зробили у Львові. В Україні лікарі мають однакові зарплати – і ті, що працюють у містах, і ті, що у селах. При дуже різному навантаженні. Так не чесно. Хтось працює годину в день, а хтось – чотирнадцять. Є чимало працівників, які нічого не роблять, приходять на роботу, аби посидіти й отримати свій мізер.

Штат обласної лікарні часто буває такий самий, як і сільської. А рівень навантаження та відповідальності – кардинально різний.

Також дуже простий тест – прийти в лікарню після 19:00. Там часто працівників більше, ніж хворих. Ліжка пусті. Для чого утримувати такі дорогі приміщення? Це пережитки радянської системи – що треба тримати людей у лікарнях. Ні, в лікарні мають лежати ті, кому не можна знаходитися вдома без медичного нагляду.

Раніше я був противником страхової медицини, адже розумів, що ця система не запрацює так, як мали б

Однак з часом і прикладом пострадянських країн моя думка змінилась кардинально: за півтора-два роки реально запровадити страхову медицину, якщо хотіти цього та підготувати людей. Буде багато незадоволених, десь щось не спрацьовуватиме. Але для того, щоб пройти сто кілометрів, треба зробити перший крок.

Основні принципи моделі медицини для України – це матеріальна доступність, якість та результат.

Для усіх вона має бути доступною. Держава ж зобов’язана залишити соціальний мінімум – для тих, хто не має змоги вносити страхові внески.

Про зміни у Чернігові

Найкращий досвід Львова треба передати Чернігову

Сьогодні, маючи успішний досвід втілення інноваційних проектів та реформ на місцевому рівні,  відчуваю в собі можливості працювати і на державному.

Дуже багато успішних реформ провела команда Андрія Садового у Львові. У різних галузях – це і освіта, і медицина, й інфраструктура, залучення інвестицій. Треба цей досвід передавати іншим містам, зокрема Чернігову.

Про вибори

Мій основний засіб роботи — це спілкування з людьми

На проміжні вибори народних депутатів у окрузі №205 Центрвиборчком зареєстрував уже понад 35 кандидатів. Я не йду боротися з конкурентами чи іншими кандидатами. Я йду для того, щоб донести людям, що я пропоную зробити. Якщо люди це зрозуміють, то підтримають мене. Я просто хочу запропонувати те, чого навчився разом з моїми колегами.

Скажу чесно: у мене немає такого фінансового ресурсу, щоб розвішувати білборди чи «сіяти» гречкою. Більше того, совість мені ніколи цього не дозволить. Мій основний засіб роботи — це спілкування з людьми: буду розказувати, пояснювати, що треба зробити. Наголошую: не треба боятися говорити людям правду, навіть якщо вона неприємна. Популістські заяви про медицину, яку згадують тільки напередодні виборів, дуже швидко забуваються. Докази моєї роботи та намірів – у Львові.

Сказав, значить роби. Не можеш зробити — не кажи

Я сам себе створив і завжди працював над тим, щоб стало краще.  Я хочу зробити все для того, аби мої сини були незалежні від мене. Хочу долучитися до створення системи, в якій і вони, і всі українці зможуть чесно працювати і заробляти, навчатися, отримувати якісну освіту й медичну допомогу.

object(WP_Term)#5266 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(2386) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(2386) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) }
Новини