Минулого тижня Верховна Рада ухвалила закон про національну безпеку і оборону. У документі задекларовані позиції щодо запровадження цивільного і парламентського контролю за розвідувальною діяльністю та бюджетними витратами. Однак поки що це лише декларації.

Натомість у законі є невідповідності Конституції, суперечності з іншими законами, розбалансування Збройних сил. Про основні недоліки розповів народний депутат «Об’єднання «Самопоміч» Тарас Пастух.

Насамперед — про Збройні сили України

Українські військові після ухвалення цього закону отримують три закони, якими вони повинні керуватися, і всі вони між собою конфліктують.

По-перше, закон про Збройні сили виписує вертикаль управління в армії. Коли Верховна Рада ухвалила так званий закон про реінтеграцію, передбачила там зовсім іншу модель управління Збройними силами, не навівши водночас зв’язок з основним законом. Зараз ми ухвалили третій закон — про нацбезпеку, який прописує ще одну модель управління Збройними силами. Тобто вже зараз представники Міністерства оборони і Генерального штабу не знають, які завтра накази і директиви видавати, за яким із законів.

Також ми знаємо, що зараз утворений Штаб об’єднаних сил. Закон про національну безпеку говорить про те, що у цього Штабу може бути декілька командувачів. Військові не знають, яким чином декілька командувачів можуть керувати одним штабом у декількох напрямках.

Це може зупинити підготовку будь-яких рішень, розпоряджень, наказів у системі Збройних сил, паралізувати Збройні сили загалом.

Цивільний міністр оборони

Положення про цивільного міністра оборони у законі є, але були відкинуті усі поправки про те, щоб ця людина не була військовим у минулому. Тобто, умовно сьогоднішній генерал армії може 31 грудня 2018 року звільнитися із Збройних сил, а 1 січня 2019 року може бути призначений на пост міністра оборони.

По-друге, закон не дає відповіді, що робити із сьогоднішнім міністром — він повинен бути звільнений чи цивільний міністр має бути призначений вже в новий уряд, який буде формуватися парламентом наступного скликання.

Економічні повноваження силовиків

Служба безпеки не втрачає можливості «кошмарити» бізнес. Бо навіть якщо у законі про нацбезпеку були забрані так звані економічні повноваження, але вони не були забрані у законі про службу безпеки та у кримінально-процесуальному кодексі, то очевидно, СБУ буде керуватися своїм законом (про службу безпеки), де ці всі позиції залишаються.

Критерії НАТО

Навіть якщо взяти тих 6 чи 7 поправок, на яких наполягали міжнародні партнери і які були включені в текст закону, на жаль, вони носять абсолютно декларативний характер. Наприклад, положення про те, щоб доручити Кабміну протягом 6 місяців розробити законопроект про спеціальний комітет, який буде контролювати розвідку. Воно щось вирішує? На жаль, ні. Чи передбачає воно відповідальність за невиконання цього пункту? На жаль, ні.

Наступне — Службі безпеки розробити закон про Службу безпеки України, тобто реформувати себе. Зробить це служба безпеки? Очевидно, що ні.

У законі також написано, що фінансова звітність у секторі безпеки та оборони має бути відкритою і прозорою. Як це має відбуватися, яким способом? На бюджетному комітеті чи комітеті з нацбезпеки? Яка інформація має надаватися? Нічого не розписано.

Назва цього закону — правильна, але зміст зовсім не відповідає натівським напрямкам та стандартам. Це – виключно декларативні норми, які не матимуть практичної реалізації. Тому ухвалення лише цього закону, на жаль, не наближає Україну до досягнення наших амбіцій — до членства в НАТО. На превеликий жаль.