Сироїд: «Закон про реінтеграцію не визнає окупацію, тому українцям він не допоможе, а Росії — не зашкодить»
syrojid-oksana6 syrojid-oksana6

Чи можемо ми недобрими рішеннями досягнути доброї мети? Чи можна приймати щось таке, що ми знаємо наперед — буде для нас шкідливе, але все одно очікувати, що одного дня воно нас врятує?

Яка первинна мета Росії і наша?

Росія хоче окупувати Україну українськими ж руками — юридичним і політичним методом. Тому їй важливо уникнути відповідальності, переконавши всіх, що це внутрішній конфлікт, і аби Україна приймала рішення, які раніше чи пізніше зможуть нас зсередини розвалювати.

Яка мета України? Вона єдина — вижити і зберегти незалежність. Так, повернути окуповані території — це одне із завдань, але первинною метою є вижити, бо якщо ми не виживимо, то з територіями чи без ми не будемо існувати, повернемось в колонію до Росії.

Саме тому ми обстоювали визнання територій окупованими — і Криму, і Донбасу, бо вони для України мають абсолютно однаковий статус.

Це рішення мало визначити, хто є окупантом, дати окупації, юридичні наслідки цієї окупації для українців, які постраждали внаслідок цього, і для Росії, яка мала би відповідно до норм міжнародного гуманітарного права нести відповідальність за тих людей, які є під окупацією і за її наслідки.

Усі ці два роки все, що ми чули від Президента і депутатів коаліції — це те, що таке рішення розвалить наші домовленості із міжнародними партнерами. Нам розказували, що одразу після такого рішення нападе Путін, все стане трагічно. Два роки було повне ігнорування такого рішення, і зовсім недавно наш проект закону про тимчасово окуповану територію був розглянутий на комітеті із національної безпеки і оборони, де голова Комітету просто бився в істериці, переконуючи всіх у тому, що він ніколи не визнає ці території окупованими.

І раптом настає одномоментне прозріння — Президент приносить у парламент проект закону і переконує, що саме цей закон і визнає російську окупацію на сході України.

З чим пов’язане прозріння? Чи це сумління замучило, чи раптом через три роки прийшло усвідомлення того, що таке рішення потрібно приймати? Якщо подивитись на зміст документа, то одразу все стає зрозумілим.

Оскільки в документі немає дат і немає жодного юридичного наслідку для Росії, отже, це рішення точно не є визнанням окупації, оскільки українським людям воно не допоможе, а Росії — не зашкодить.

То яка ж є мета законопроекту про реінгерацію?

Вона закладена у дуже простих формулах.

По-перше, це відновлення торгівлі із окупованими територіями під керівництвом об’єднаного оперативного штабу.

Відповідно до закону про оборону, цей штаб повинен керувати обороною, але відповідно до закону, який запропонував Президент, він чомусь має керувати торгівлею. Причому, секретар РНБО на зустрічі під час обговорення цього законопроекту, коли ми наполягали на вилученні вказаного пункту із тексту документа, абсолютно щиро сказав: «Ви що, там вже вся вертикаль побудована». Звісно, побудована, вже й поділена напевно.

По-друге, це спроба Президента узурпувати контроль над Збройними силами без згоди парламенту.

Три роки Президент не приймав рішення про застосування Збройних сил України, що поставило під загрозу кожного солдата. А тепер він просить, щоб парламент погодився ніколи для нього не звертатися.

Я хочу наголосити для всіх. Конституція України вимагає від Президента у випадку збройної агресії обов’язково прийняти рішення про застосування Збройних сил України і звернутись із цим рішенням до парламенту. Таке рішення захистить кожного солдата, бо якщо його спитають, що він робив і де, військовий зможе сказати, що є указ Президента про застосування Збройних сил.

Чому до Верховної Ради треба звертатися? Тому що тисячолітня історія людства показала, що кожен Верховний головнокомандувач, який контролює армію, одного дня має спокусу вивести цю армію проти своїх людей у випадку, коли у нього виникають політичні труднощі – так свого часу хотів зробити Янукович. Дякувати Богові, такої норми, яку сьогодні пропонує Порошенко, у Януковича не було. Тому Збройні сили відмовитись вийти на Майдан.

Але сьогодні, якщо ми таку норму приймемо, то станеться узурпація контролю над Збройними силами, що має надзвичайно велику загрозу для української держави, для демократії.

І третя, надзвичайно велика загроза — це нищення місцевого самоврядування.

Я хочу звернути увагу на нещодавні події у Миколаєві, коли за прямим наказом нинішнього Президента, руками БПП та Опоблоку із посади незаконним способом був усунутий міський голова — за те, що не давав їм красти. І це ще одна ілюстрація спроб Президента контролювати місцеве самоврядування.

Він цей контроль намагався нав’язати у змінах до Конституції, але тоді йому це не вдалося. І тепер він пропонує, щоб у зв’язку із введенням воєнного стану можна було припиняти діяльність органів місцевого самоврядування. Причому, воєнний стан може вводитись на одній території, а органи місцевої влади відсторонювати — на зовсім іншій.

Місцеве самоврядування є фундаментальним правом громади і не має нічого спільного із повноваженнями Президента, тому, якщо такі повноваження Президент отримає, це вчергове буде величезною загрозою.

Стосовно другого закону.  

Рішення про подовження дії особливого статусу для Донбасу є аж ніяк не перемогою, як про це кажуть, а величезною дипломатичною поразкою. Всі міжнародні партнери знають про нищівний наслідок Мінських домовленостей для України. Але вони всі кажуть, що Україна нічого іншого не пропонує, а український Президент навпаки – наполягає на виконанні «Мінська».

Ми ж повинні визнавати реальність — прийшла Росія, яка є значно сильнішою за нас у військовому вимірі. Ми не можемо фізично відвоювати ці території і не можемо забезпечити, щоб Росія звідти пішла.

Не треба мати ілюзій, Росія не забереться із цих територій — їй потрібні вони як важіль впливу на всю політику в Україні. Ми повинні визнати факт окупації і притримуватись тимчасової ізоляції тих територій, поки ми не зможемо їх деокупувати. Ми ж це визнали стосовно Криму!

Це для Росії Крим і Донбас — різні території. Для України вони однаково окуповані. А шлях деокупації є тільки один — Україна має стати сильною економічно і мілітарно. Тільки тоді ми зможемо повернути ці території.

object(WP_Term)#5132 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(2239) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(2239) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) }
Новини