Сила — це коли є влада і є відповідальність

Проект закону про Президента вже сформовано. Чи обмежить він гарантовані Конституцією повноваження?

Проект закону про Президента вже сформовано. Чи обмежить він гарантовані Конституцією повноваження?

Наша країна захоплена емоціями через вибори Президента. Люди обговорюють можливі дебати, сперечаються про плюси й мінуси кандидатів, змальовують райдужні й не дуже перспективи. А заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд (на знімку) поглянула на це питання під іншим кутом зору — хто б не обійняв високу посаду, він отримає велику владу. Але досі не існує жодного інструмента відповідальності за реалізацію таких безмежних прав. Зарадити ситуації допоможе закон про Президента, в якому сформовано чіткі правила гри для глави держави. Проект закону політик розмістила на своїй сторінці в Facebook. А «Голосу України» погодилася більш детально розповісти про таку законодавчу ініціативу.

— Чому саме зараз виник такий законопроект?

— Маємо, в принципі, не добрий баланс влади. Президента в Конституції наділено величезним обсягом виконавчої влади, але не існує жодного інструмента відповідальності для нього. Це дуже небезпечно для демократії в будь-якій державі. Як правило є так: там, де влада, там мають бути гроші для її здійснення і там має бути відповідальність. Ми маємо Президента, який контролює половину грошей, сплачених платниками податків, — наших із вами грошей. Але він не має жодної відповідальності. Тобто не існує жодного способу навіть поставити йому запитання про це.

Унаслідок безвідповідальності наших президентів ми щоразу скочуємося в диктатуру, якщо це жорсткіша та авторитарніша людина. А якщо глава держави делікатніший і слабший, ми отримуємо постійні чвари та конфлікти з прем’єром або, скажімо, Секретарем РНБО. І це не добре. В ідеалі, я б казала, що нам узагалі треба вносити зміни до Конституції. І позиція «Самопомочі» є такою, що вся виконавча влада, тобто всі гроші і все застосування сили мають бути під контролем однієї людини — Прем’єр-міністра, котрий повинен відповідати повністю перед парламентом, який обирається людьми. Але поки що ми не можемо внести ці зміни, тож пропонуємо закон. Він не обмежує владу глави держави, бо не може обмежити те, що є в Конституції. Але якщо подивитеся на досвід президентства в нашій країні (не тільки нинішнього), то помітите, що всі вони не бачать обмежень і думають, що ще можна трохи вкроїти собі влади. Наприклад, немає в Основному Законі такого, що очільник країни може призначати голову НКРЕКП. Але він одноосібно призначає склад комісії. Та відповідає за тарифи, які сплачують українці. Але перед ким за це відповідає Президент?

Завдання закону — поставити обмежувальні рамки, такі собі червоні прапорці. І це нормально. Бо часто кажуть: а як же Президент здійснюватиме свої повноваження? Начебто ми хочемо зробити його слабшим? Але сила, на відміну від свавілля, це коли є влада і є відповідальність. І ми пропонуємо в цьому документі інструменти відповідальності. Наприклад, Президент звітуватиме перед парламентом про те, як він використовує свої кошти. Або от нещодавно дружина колишнього президента США Барака Обами сказала, що за всю їжу, яка купувалася для дому, і за всі вечері вони сплачували власні кошти. А чи знаємо ми, хто платить за всі вечері і за всі гостини, які робить Президент? Це гроші з його бізнесу, з його винагороди, яку отримує як Президент, чи за це платимо ми — платники податків? Ми маємо це знати. Також глава держави є Верховним головнокомандувачем і контролює застосування Збройних Сил України, тож важливо, щоб він відповідав за якість цих Збройних Сил. Законопроект пропонує також усунути конфлікт між Президентом та Прем’єр-міністром у здійсненні виконавчої влади — пропонуємо, щоб глава уряду був Секретарем РНБО, і тоді вони вимушені будуть взаємодіяти і працювати разом. Це корисно для держави. А також усі призначення та звільнення у виконавчій владі Президент мав би робити за згодою або за поданням Прем’єр-міністра. Це вирівнює відповідальність за здійснення влади. Це основні стовпи законопроекту.

— Присутність Президента в парламенті цим законопроектом помітно збільшується. Виходить, що глава держави має навідуватися до законотворців із різних приводів. Наприклад, навіть для того, щоб відповісти на депутатський запит. Тобто хоча б раз на тиждень він мав би бути присутнім у сесійній залі.

— У тому-то й річ: якщо є запит, який підтримує необхідна кількість депутатів, то, напевно, вже варто й прийти. Але нині ми не можемо проголосувати їх узагалі, бо в залі недостатньо людей. Більше того, нині якщо депутат і пише звернення до Президента, то він отримує відповідь від глави адміністрації.

— Тобто, якщо відповідь на запит змусить Президента прийти в залу, то, можливо, й народні депутати матимуть стимул приходити в п’ятницю, щоб викликати його на такий діалог.

— Звичайно. Тоді іншого сенсу набуває парламентська діяльність. Тоді й депутати також розумітимуть відповідальність за свою контрольну функцію. До речі, Президент має доповідати в парламенті й свої законопроекти. Бо хто такий представник Президента в парламенті? Такої конституційної функції не існує.

— У новому законі є положення про канцелярію Президента. Що зміниться в цьому контексті?

— Тут ідеться не тільки про зміну назви, бо назва не має значення. Важливо, щоб цей орган став насправді допоміжним і перестав дублювати функції Кабінету Міністрів. Президент повинен мати тільки канцелярію, яка допомагатиме виконувати його функції. Інша проблема — такий підрозділ, як ДУСя. Главі держави підпорядкований орган, який називається управлінням справами і який керує 40 державними підприємствами. Де Президент, а де Житомирський лікеро-горілчаний завод? Але це підприємство у підпорядкуванні Державного управління справами, а те підпорядковане Президенту. Це абсолютний абсурд. Якщо підприємства державні, то вони мають бути в управлінні Фонду державного майна або уряду. Ми також передбачаємо, що не можуть створюватися такі допоміжні органи, як юридичні особи. Всі допоміжні консультативні органи мають бути в межах канцелярії. Наприклад, може бути комісія з помилування. Тому що ця функція дуже важлива для глави держави. Чи, наприклад, комісія з громадянства.

— У законі передбачено недоторканність для Президента. На тлі обговорень про скасування недоторканності для народних депутатів вважаєте, що для глави держави це все ж необхідна норма?

— Так. Президент повинен мати недоторканність на час свого перебування на посту. Інше питання, що вона може бути обмеженою за наслідками імпічменту. Проблема Конституції в тому, що процедура імпічменту нині є абсолютно беззубою і недієвою. Потрібно чотири п’ятих парламенту, щоб притягнути Президента до відповідальності. Стільки депутатів у залі буває хіба, може, в день присяги. Сама процедура дуже громіздка і накручена, вона передбачає залучення до справи спеціальних прокурорів і спеціальних слідчих, звернення до Конституційного та Верховного судів… Тому, в принципі, вона означає «ніколи». Розумію, звідки це взялося. У 1996 році Президент Кучма робив це положення під себе. Ми вже маємо в «Самопомочі» напрацювання змін до Конституції з приводу того, який вигляд повинен мати імпічмент, щоб у разі постановки питання політичної відповідальності Президента його можна було притягнути до такої відповідальності.

— У законопроекті передбачається, що винагорода Президента визначатиметься в розмірі винагороди Голови Верховного Суду. Звідки взялася така прив’язка?

— Нам треба унормувати взагалі всі винагороди, які є в країні. Необхідно встановити шкалу і принцип у цьому питанні. Люди, які виконують функції держави, — Президент, народні депутати, міністри, вони отримують винагороду, а не зарплату. У нас роботодавці — люди. Ми ні з ким контракту не підписуємо. Мене, наприклад, на роботу найняв не апарат Верховної Ради, а виборці. Я не маю робочого дня, перебуваю у своєму статусі в режимі 24 на 7. За це я не можу отримувати зарплату. Всі винагороди мають бути проранговані, й необхідна якась одиниця, від якої можна відштовхуватися, а решта матимуть понижувальні коефіцієнти. Ми працюємо над тим, щоб мати такий окремий закон, і вважаємо, що такою одиницею може стати винагорода Голови Верховного Суду. До нього може бути прирівняний також Голова Конституційного Суду.

— Є в проекті й таке цікаве положення, яке передбачає, що Президент має підписати декларацію з особистим лікарем. І саме висновки цього лікаря можуть стати підставою для усунення глави держави від виконання обов’язків за станом здоров’я.

— Ми про це взагалі якось не говоримо. Але функції Президента виконує звичайна особа. Доки вона на такій високій посаді, її здоров’я належить державі. Бо це питання безпеки. Функції держави нікому не передаються. У нас немає віце-президента, і на час лікарняного глава держави нікому не може передати свої повноваження. Ми навіть не знаємо, до кого може звернутися нація, щоб встановили, яким є здоров’я Президента. Чи може він виконувати свої повноваження? Чи знаємо ми, де обслуговується нинішній глава держави? А президент США проходить обстеження у військовому госпіталі щороку. Це його обов’язок відповідно до закону, бо нація повинна бути впевнена, що в неї здоровий Президент. Пропонуємо встановити порядок, який дасть таку впевненість і нам.

— Але ж існуватиме ризик, особливо на тлі нашої корумпованості, що лікар, узявши хабар, може, наприклад, визнати Президента неосудним.

— А де гарантії, що не маючи змоги кудись звернутися, ми не отримаємо неосудного Президента і навіть не знатимемо про це? І те, і те ризик. Але порядок має бути. Якщо для громадян існує обов’язок дбати про своє здоров’я, то він має бути й для глави держави. Довіра до військових шпиталів одна із найвищих в Україні. Тому ми й пропонуємо, щоб, власне, військовий госпіталь був тією інституцією, яка відповідає за стан здоров’я керівника нашої країни та його родини.

— Законопроект передбачає, що глава держави має підтвердити знання державної мови. Тобто ви припускаєте, що цей закон таки проголосують у парламенті?

— Якщо приймуть закон, то процедура підтвердження знання державної мови буде однаковою для всіх — для очільника країни, для депутатів, для кожного, хто претендує на державну посаду. Думаю, закон усе ж проголосують.

— Усі ці правила для Президента зібрані в звичайний закон. І його опоненти вже закидають, що кожен парламент може змінювати його під себе. Як ви оцінюєте такий ризик?

— Такі ризики є з приводу будь-якого закону.

— Але ж ідеться про повноваження Президента.

— Повноваження Президента визначені Конституцією. Ми їх не можемо зменшити. Ми тільки визначаємо спосіб, як він їх має здійснювати. Ми ж не забираємо повноваження призначати людей на вищі військові посади, а просто кажемо, в який спосіб він це має робити. І це правильно. Бо є закон про Регламент Верховної Ради і про Кабінет Міністрів. Ні в кого ж не виникають запитання, для чого ці закони. Бо ці органи мусять мати якісь правила роботи. А Президент такий само орган влади, як і інші.

— Хто буде автором такого законопроекту?

— Ми ще не реєстрували його у Верховній Раді. Думаю, що до авторства долучаться представники різних фракцій.

— Але коли вже дійде до обговорення документа в сесійній залі, які положення, на вашу думку, можуть викликати найбільші дискусії?

— Різні будуть думки. Кожен примірятиме його на себе. Ми виходили з багаторічного досвіду. Особисто я вперше задумалася про те, що нам потрібен такий законопроект, у 2003 році, коли повернулася з навчання в Канаді й пішла на роботу в парламент як помічник народного депутата. Л. Кучма був Президентом, і я усвідомила, що все це треба зводити в якісь рамки. Але тоді це вважалося майже богохульством. Коли прийшов В. Ющенко, я знову повернулася до цієї історії, і мені казали, що він дуже хороший і його не можна обмежувати. Потім, коли був В. Янукович, усі казали, що його просто треба зняти і поставити нового. Багато хто був проти такого закону й на початку каденції Петра Порошенка. Тепер, думаю, ми історично дійшли до того моменту, коли є розуміння — йдеться не про особистість. Це закон не за когось і не проти когось. Це про правила гри, за якими має грати будь-хто. Щоб ми не залежали від примх чи сваволі однієї особистості, а могли покладатися на якісь правила, які працюватимуть для всіх. Оцей момент балансу влади і відповідальності — він є найкритичнішим.

— Підсумовуючи президентську тематику, хочеться почути вашу думку з приводу дебатів. Нині ця тема в усіх на вустах. Чи вважаєте, що дебати можуть вплинути на результат виборів?

— Ядро тих, хто голосуватиме за одного й іншого кандидата, — вже визначилося. Сумнівно, що дебати в принципі вплинуть на результати. Але, з другого боку, можу сказати, що за іронією долі вони можуть мати зворотний ефект. Багато хто думає, що діалог вигідний П. Порошенку. Адже він сильніший у політичних питаннях, кращий оратор та більш досвідчений. Вони вважають, що кандидат Зеленський матиме непереконливий вигляд поруч із ним. Але Зеленський може просто не зіграти за цими правилами, і не відомо, хто тоді виграє.

— Це скликання Верховної Ради на фінішній прямій. Що, на вашу думку, ще можна встигнути зробити?

— О, я думаю, тепер парламент дуже оживиться. Особливо він стрепенеться і пробудиться, якщо переможе В. Зеленський. Тоді істотно зміняться перспективи парламентських перегонів. Дуже сподіваюся, що для нас буде шанс ухвалити закон про вибори на пропорційній основі. Можливо, нам вдасться також прийняти закон про Президента, може, виникнуть й інші рішення, які готові будуть ухвалювати, усвідомлюючи, що після парламентських виборів ми житимемо в іншій реальності.

— А ваша особиста програма-мінімум якою буде?

— Ми заходимо в парламентські перегони, і треба буде багато спілкуватися з людьми. Для мене і для «Самопомочі» важливо доторкнутися до тих людей, які нині розгублені. Одна моя знайома сказала днями: «Я шокована і сподіваюся, що ви підете на вибори, бо ви острівець здорового глузду». Я запитала, чим саме моя знайома шокована, а вона каже, що «в принципі шокована».

«Самопоміч» є відомою, але ніколи не була «веденою», бо, чи не єдина, не залежить від олігархічних впливів. І ми маємо стати опорою для тих, хто голосував за будь-якого кандидата, можливо, розчарувався, але сподівається на інституційний розвиток держави. Розумію, що з’являться нові політичні сили і, мабуть, застосовуватимуться зовсім різні засоби агітації і комунікації. Але «Самопоміч» має переваги за рахунок послідовної позиції в інтересах України і українців на національному рівні, а також впізнаваних людей на місцях, яких знають у громадах і які зарекомендували себе принциповими і чесними.

А інше завдання — власне робота в парламенті. Є низка законопроектів, які ми ініціювали вже давно, і, думаю, що матимемо час для них. Є такий важливий законопроект про місто Київ, можливо, новий глава держави нарешті буде готовий відпустити столицю на свободу з президентської неволі. Я б назвала своєрідним стовпом закон про оборонний бюджет. Він дасть змогу по-іншому моделювати використання грошей у цій сфері, усунути державну таємницю із більшості закупівель і планувати якісно на середній строк із детальними описами, на що мають витрачатися гроші. У нас є низка готових рішень, які вже можна прийняти. І вони посилять державу.

Фото Олександра КЛИМЕНКА
Оригінал

object(WP_Term)#8726 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(4029) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(4029) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) }
Новини