Подивіться на своє помешкання. Мабуть, не помилюся: читаєте ці рядки в упорядкованому просторі. Якщо й не зовсім чисто й не весь посуд вимитий чи одяг випраний – це не біда. Поставимо музику гучніше, закотимо рукави – і гайда до справи. Через кілька годин лад тішитиме око.

Через кілька днів маємо шанс навести лад не лише у своєму будинку, є нагода подбати про спільний дім. Адже вже цієї неділі – вибори до об’єднаних територіальних громад (ОТГ).

Обираємо голів і депутатів новостворених громад. Вони керуватимуть не десь там, а поруч. На наших вулицях, у наших селах, селищах та містах.

У формуванні об’єднаних територіальних громад є два принципи, близькі «Самопомочі». Це самоврядування та самоорганізація. ОТГ можуть самостійно вирішувати питання місцевого значення – от і маємо самоврядування. А децентралізація передбачає і гроші на це. Одночасно ОТГ об’єднують та організовують зусилля кількох сіл (селищ, міст). І так люди створюють синергію для спільної, більш ефективної праці – от і маємо самоорганізацію.

Уже чую скептичні голоси. Мовляв, нічого в нас не вийде, або, як кажуть часом мої виборці, «тут німця треба». Але це не так, українська нація вже достатньо зріла. Кожен з українців індивідуально здебільшого давав собі раду, незважаючи на всі біди та труднощі. Але цього мало. Нам потрібно навчитися добре господарювати не лише у власній оселі, але й у тій громаді, де проживаємо. Важливо позбутися підходу «моя хата скраю» (зрештою, є інша, краща, так би мовити, версія цього прислів’я: «Моя хата скраю – першим ворога стрічаю»). А через сильну громаду побудуємо успішну країну.

Отож, якщо ми можемо прибрати свою хату – приберімо й більший дім! Створення ОТГ – це, звичайно, відповідальність. Чого гріха таїти: в умовах нашої недосконалої на закони й ласої на місцеві ресурси держави ОТГ – це й виклик. І системі, і «Хомам Невіруючим», зрештою, і самим собі: чи потягнемо? Але водночас це й можливість бути господарем у своїй хаті, не залежати від чиновника з району чи області. Бо влада в ОТГ виборна. Поганого хазяїна-керівника зможете переобрати. Щонайменше – контролювати, бо він близько і видно всі його вчинки як на долоні.

Не скажу, що то шлях легкий. Але ми маємо в Україні приклади сильних очільників громад. А якщо оберете якісного лідера, то успіх рано чи пізно прийде. Візьмімо приклад Львова. Теперішній міський голова Андрій Садовий одинадцять років тому прийняв місто, м’яко кажучи, не в найкращому стані. Львівські дороги були сумновідомі в Україні своїми ямами. Воду львів’яни мали за графіком – спитайте у місті про те, як зранку поспішали не митися чи готувати їсти, а набрати у ванну чи баняки води. Та це ще півбіди, а от відімкнення тепла будинкам узимку! Звісно, такий «холодомор» часто спричиняв протести та перекриття доріг.

А що Львів має тепер? Шляхи, якими можна пишатися, нові розв’язки – і творення доріг й далі триває (принагідно згадаю й великі інфраструктурні проекти – як-от трамвай на Сихів: люди вже й не вірили, що так буде, а він таки поїхав!). Вода є постійно: набирати у ванну можуть хіба що з ностальгії. Тепло взимку – то взагалі як добрий день; про холодні батареї, закутування у теплий одяг і, відтак, хвороби – в минулому, – люди забули. А ці первинні речі потягли за собою й зосередження міської влади на чолі з Садовим на візійних проектах для міста. От і пішов шалений потік туристів на рівні кращих міст Європи. Готуються також у місті до роботи найбільшого в Україні індустріального парку (а це інвестиції та робочі місця). Згадаймо й бурхливий розвиток ІТ-галузі у місті – Львів, без сумніву, лідер в Україні за цим показником…

Мусимо зрозуміти таке: успіх може прийти в кожну ОТГ, якщо обрати чесних та порядних людей. Саме таких пропонує «Самопоміч». Тож не проґавте свого шансу – підіть на вибори вже цієї неділі.