Погляд на наше майбутнє

Без мети процес не має сенсу

В Україні завжди щось будують. Комунізм, державу, ринкову економіку, передове європейське суспільство. Лиш би тільки вистачало цементу для ідей. Як наслідок, ми зводимо піраміду, вавилонську вежу і Колізей водночас. Причому те, як ця гримуча архітектурна суміш у підсумку виглядатиме, ніхто не знає, бо ніякий зодчий так і не представив остаточного плану будівництва.

Говорячи менш метафорично, без широкої перспективи публічна політика перетворюється на купу сумнівних заходів. Процес прийняття рішень стає самоціллю, забезпечення їх виконання набуває характеру гарячкової біганини, а документообіг державних інституцій творить власний світ, що лише подекуди перетинається з реальністю.

Щоб навести лад, кожен з нас має дати відповідь перш за все самому собі: яке суспільство має збудувати наше покоління? Для мене – і я щиро переконана, що більшість співгромадян поділяють мою думку – такою великою метою є створення інклюзивної спільноти незалежних індивідів, діяльність яких відповідатиме принципам сталого розвитку. Як це зробити?

Демократія участі та відповідальності

По-перше, ми маємо перейти до нового сприйняття відносин між державою та індивідом. У нас традиційно звикли сприймати державу як господаря, якому треба служити, і в обмін на це отримувати любов та піклування.

Ця модель і досі ефективно працює, особливо під час виборів на мажоритарних округах, коли кандидати з хорошими фінансовими можливостями чи доступом до адмінресурсу своїми подачками переконують голосувати саме за них. Така умовна «гречка» стає доказом «серйозності» їхніх політичних намірів.

Ідея служіння тісно переплітається з можливістю перекласти на когось відповідальність. Це небезпечно: подібне розуміння взаємодії людини та влади хоч подекуди і сприяє відчуттю невдоволення (коли влада не може забезпечити навіть соціальний мінімум для виживання), однак не стимулює громадян діяти, тобто покращувати ситуацію.

Одним гулом і наріканнями нічого не змінити, а суспільна активність для подібних «вічно невдоволених» є чимось незвичним, протиприродним і навіть непотрібним.

Ще з часів Давньої Греції демократію розуміли як союз рівних, що домовились про загальні правила вирішення проблем спільноти. Натомість гасло «Хліба та видовищ!» виникло у середовищі давньоримської бідноти і адресувалось імператорам, а не народним обранцям. Тож зерно свободи, посіяне справжньою демократією, проростає лише в чорноземі відповідальності за власне майбутнє.

Сила солідарності

Нависання держави як старшого брата над кожним із нас сприяє руйнуванню горизонтальних зв’язків у суспільстві. Коли чекаєш нової подачки від держави, не обов’язково відчувати себе частиною спільноти, що здатна на колективну дію. Таким чином, громадянська солідарність порушена, а в суспільстві панує тотальна недовіра. Маргіналізовані групи, сформовані на основі фізіологічних особливостей, минулого досвіду чи індивідуального вибору, опиняються виключеними з соціального життя.

Такій патерналістичній державі вигідна взаємна ворожнеча між людьми. Їй краще, щоб всі підозріло ставились одне до одного, ніж об’єднувались проти її просякнутого корупцією бюрократичного апарату та змінювали життя на краще.

Майдан був прикладом такого об’єднання: аполітичний в сенсі ідеологічної приналежності чи відданості партійним вождям, він став точкою зародження нової політики, що базується на універсальних ідеях і відчутті спільної громадянської ідентичності, а не обіцянках окремих сил.

Саме через це ідея інклюзивного суспільства є настільки актуальною. Під «інклюзивним суспільством» я розумію побудову громадського життя на таких засадах, щоб ані люди з інвалідністю, ані внутрішньо переміщені особи, ані інші групи із спеціальними потребами не почували себе обділеними щодо захисту своїх прав. Адже державі, яка не здатна уважно та ефективно дбати про інтереси меншості, нічого запропонувати й більшості.

І той, хто вважає, що відсутність пандусів у громадських місцях чи їх неналежна ширина є абстрактною проблемою та його особисто не стосується, глибоко помиляється. Такі речі – це найкраща вітрина можливостей органів державної влади.

Довкілля для майбутніх поколінь

Концепція сталого розвитку полягає в тому, щоб належне задоволення потреб теперішнього покоління не ставило під загрозу майбутнє наступних. Йдеться насамперед про чисте довкілля.

Людина більше не може поводитись з природою так, наче це її старенький кнопковий телефон, який можна в будь-який момент викинути та замінити на смартфон.

Ми добре знаємо, що різноманіття тварин та рослин стрімко скорочується, ліси вирубуються, акваторії забруднені пластиком чи мазутом.

Помилково вважати, що ситуація в Україні кардинально інакша. Чого вартий тільки приклад Придніпровської ТЕС, яка у великій кількості здійснює викиди твердих часток в атмосферу. І подібного вдосталь у всіх індустріальних центрах нашої країни.

Екстенсивний економічний розвиток несе загрозу природі, а її незворотні руйнівні зміни ставлять під сумнів усі досягнення економічного прогресу. Золото в пустелі не варте нічого, коли немає ні прохолоди затінку, ні води.

Звісно, Україна чемно ратифікувала Паризьку кліматичну угоду, проте, як у нас часто буває з  імплементацією міжнародних домовленостей, до екологічних принципів ведення політики та господарської діяльності ще досить далеко.

Гасло – дороговказ дії

Великі цілі не замінюють маленьких рутинних кроків. Загальні декларації без подальших дій вже встигли дискредитувати себе в очах українців.

Гасла потрібні: вони висловлюють мрії та прагнення мільйонів людей у коротких формулах. Та більш ефективним є поширення закладених цінностей.

Чітке висловлення мети – це саме те, що найбільш необхідно на початку шляху до її втілення.

Оригінал

Вікторія Войціцька

telegram
БУДЬТЕ В КУРСІ ГОЛОВНОГО, ПІДПИШІТЬСЯ НА НАШ КАНАЛ: T.ME/SAMOPOMICH

object(WP_Term)#7196 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(2886) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(2886) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) } object(WP_Term)#7197 (16) { ["term_id"]=> int(133) ["name"]=> string(12) "Статті" ["slug"]=> string(9) "analytics" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(133) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(1) ["count"]=> int(282) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(133) ["category_count"]=> int(282) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Статті" ["category_nicename"]=> string(9) "analytics" ["category_parent"]=> int(1) }
Статті