
Закон про державну мову у другому читанні ухвалять вже наприкінці лютого, переконана ініціатор документу, депутат «Самопомочі» Ірина Подоляк.
«У мене є абсолютна впевненість, що наступного пленарного тижня (25.02.2019-01.03.2019) цей законопроект у другому читанні буде ухвалений. Якщо він не буде ухвалений цією Верховною Радою – а ми не знаємо, який буде дизайн наступної Верховної Ради, і в багатьох людей є великий скепсис щодо складу наступного парламенту, тому зараз наш обов’язок – ухвалити мовний закон у другому читанні».
Закон про державну мову у першому читанні парламент підтримав 4.10.2018 року і потім було внесено 2500 правок. Ірина Подоляк розповідає, що одразу після першого читання була створена робоча група і упродовж трьох тижнів ця група збиралася ледь не щодня, щоб всі ці поправки опрацювати:
«Чи можливо було задовільнити усі побажання усіх депутатів, які звучали – безсумнівно ні. Тому що вони були взаємовиключними і доволі контроверсійними, якщо не сказати шкідливими. Було дуже багато поправок, які прямо повертали норми, які дозволяли запроваджувати на певних територіях мови національних меншин. Це відкидає нас до закону Ківалова-Колісніченка».
Так само були в законопроекті норми, які, попри патріотизм, неможливо запровадити, бо Україна має міжнародні зобов’язання, і нас можуть звинуватити у порушенні прав людини. Наприклад, чи буде теле- і радіопростір на 100% україномовним?
«Можна волати про 100% мовлення українською, але що робити потім з тими людьми, мовні права яких ми зобов’язані забезпечувати на підставі міжнародних договорів? Тому ми залишаємо поки що 90% державною мовою, а 10% іншими мовами», – пояснює Ірина Подоляк.
Ще один міф, який нагнітають непрофесіонали, що після того, як буде ухвалено закон, одразу наступного дня всі будуть змушені ходити одним стройовим кроком і розмовляти українською мовою. Це неправда, наголошує представниця «Самопомочі».
«Ще одна група правок стосується мови науки», – розповідає Подоляк. – До нас звертались представники української науки, яка ще не вся вигинула і не вся «плагіатить», щоб для мови науки залишити державну мову і англійську. Тому що англійська – є мовою науки у світі, і наші науковці вимагають інтеграції у світовий науковий простір».
