По-перше Донбас не є нацією або державою. Всі ці акти ніким не визнаних російських фантомів на окупованій РФ українській землі – не варті паперу на якому вони написані.

По-друге більшість підприємств, які там знаходяться, і так належить громадянам або підприємствам РФ.

Наприклад – Алчевський металургійний комбінат контролюється Внешекономбанком РФ, Донецький металургійний комбінат – громадянином РФ Нунсенкісом. Інші підприємства контролюються агентами ФСБ – Ахметовим і Новинським. Як можна “відібрати” те, що і так записано на ФСБ чи уряд РФ?

Ще одна частина належить більш дрібним агентам ФСБ – лідерам т.зв. ЛНР – ДНР. Сьогоднішня заява прес секретаря Путіна Пєскова на захист Ахметова ще раз це підтверджує. Те що погано для окупанта – добре для України.

До речі підприємства, які належали комусь, окрім росіян або ФСБшників, були розпиляні на метал або вивезені в РФ ще в 2014. Чи хто то про це вже забув?

Що робити Україні? Визнавати території тимчасово окупованими, подавати позови до міжнародних судів. І ще – підприємства, які належать державі агресору РФ необхідно конфіскувати в державний бюджет України. Гарна ідея – частину акцій передати сім’ям загиблих на війні і сім’ям вимушених переселенців. Тим хто більше за всіх постраждав від дій агресора. Світовий досвід конфіскації майна ворога є – та сама Великобританія під час світової війни конфісковувала підприємства Німеччини.

Всім цим Путіним, Ахметовим, Захарченко, Гризловим просто тимчасово пощастило з нашою владою – жадібною, боягузливою і продажною. Але так буде не завжди.

Завтра почну готувати відповідний законопроект. Але спочатку наші території з брехливого формулювання “тимчасово непідконтрольних” повинні бути визнані “тимчасово окупованими”. Будемо тиснути далі.

Слава Україні!