Мова як інструмент державності, а не передвиборче гасло

За  логікою, Закон про українську державну мову мав би ухвалюватися не в останній рік каденції Парламенту і не за місяць до президентських виборів, коли навіть слово «Мова» стало штучно привласненим чинним Президентом як гасло і досягнення.  Адже очевидно, що з наближенням виборів частішатимуть і спекуляції окремих горе-політиків (як псевдопатріотичних, так і відверто проросійських) на цій темі.

Але якщо на меті стоять справжні наміри захистити і розвивати українську державну мову, то ці зміни необхідно робити вже зараз.

Ухвалення «мовного закону»  – справді іспит для українського Парламенту на зрілість, на реальну, а не вдавану готовність чинити опір російському колоніалізму і подальшій русифікації.

Кілька років навколо цього документу створюється безліч міфів, маніпуляцій  та відвертої брехні. Цей потік найближчим часом тільки посилиться.

Спробуємо розвіяти деякі міфи  та розповісти, що саме пропонує законопроект, та чому, захищаючи  українську мову, він аж ніяк не позбавляє права українців говорити іншими мовами.

Отже, що саме пропонує цей документ:

  1. Кожна людина, яка матиме на меті набути українське громадянство, зобов’язана буде володіти українською державною мовою (окрім, осіб, що мають визначні заслуги перед державою, у тому числі іноземці та особи без громадянства, що в установленому законодавством України порядку проходять службу в ЗСУ та нагороджені державною нагородою та такі особи, що становлять державний інтерес для України; щоправда, й такі громадяни повинні будуть опанувати українську мову упродовж року із дня набуття громадянства).

Для набуття громадянства особа повинна буде засвідчити належний рівень володіння мовою через складання іспиту. Держава у свою чергу має забезпечити можливості для опанування мови через систему закладів освіти, підтримку неформальної  освіти, організацію курсів української мови та забезпечити можливість вільно опанувати державну мову тим громадянам, які не мали такої змоги.

2. Закон регулює застосування мови у чітко визначених публічних сферах, але він не поширюється на мову приватного спілкування та релігійних обрядів. Тобто жодних мовних інспекторів у квартирах українців чи на вулицях не буде. Мова приватного спілкування – це особистий вибір кожного.

Проте у роботі органів державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ та організацій робочою мовою діяльності (мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування) є державна українська мова.

 Мовою трудових відносин підприємств інших форм власності (окрім державної та комунальної), теж  є державна. Проте закон не встановлює пряму заборону на використання іншої прийнятної для працівників  мови.

Однак якщо використання недержавної мови у трудових відносинах стає примусовим з боку керівництва – це порушення законодавства, окрім випадків обслуговування іноземців, створення текстів, повідомлень, документів, адресатами яких є іноземці.

3. Вимоги до рівня володіння державною мовою визначатиме Нацкомісія зі стандартів державної мови, складання іспиту здійснюватиметься у порядку, встановленому Кабміном. Відповідні механізми роботи Комісії мають запрацювати за два роки із дня набрання чинності Законом.

Аби отримати державний  сертифікат вперше або підвищити підтверджений рівень володіння державною мовою, особа може повторно складати іспит на рівень володіння мовою необмежену кількість разів, але не частіше одного разу на чотири місяці. Іспит – безкоштовний, державний сертифікат – безстроковий.

4. Встановлюється квота на телевізійні та радіоефіри державною мовою – не менш як 90% від загальної тривалості програми (ці квоти запрацюють через два роки із дня набрання чинності Законом).  Друкованим ЗМІ дозволяється видаватися іншими мовами за умови, якщо рівнозначно з цим накладом видається україномовна версія. Вимоги щодо обов’язкової двомовності не поширюються на друковані ЗМІ, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання.

5. У роботі органів державної влади, місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях мають використовуватися комп’ютерні програми з користувацьким інтерфейсом державною мовою. Але на період створення україномовного інтерфейсу для відповідної комп’ютерної програми, може використовуватися і англомовна версія такої програми. Це ж стосується і програм, які використовуються у закладах освіти.

6. Передбачено, що у роботі органів державної влади та місцевого самоврядування робочою (тобто мовою засідань та заходів) має бути українська мова. У сфері публічних заходів встановлюється загальне правило, відповідно до якого мовою публічних заходів (зборів, конференцій, мітингів, виставок, навчальних курсів, семінарів, тренінгів, дискусій, форумів, інших заходів, доступних або відкритих для учасників) є державна мова. Ця норма не поширюється на заходи для обмеженого кола осіб та заходи, організовані спеціально для іноземців та/або осіб без громадянства. Заходи, спеціально організовані для вивчення іноземної мови, проводяться державною та/або відповідною іноземною мовою. Також виняток встановлюється для кримськотатарської мови.

7. Інтернет-магазини повинні будуть надавати інформацію про товари і послуги державною мовою. А вже вказана українською мовою інформація може дублюватися іншими мовами.

Утім,  на прохання клієнта, його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін. Тобто якщо із персоналом магазину вам зручніше спілкуватися, наприклад, російською, і це прийнятно для працівника – жодних зауважень, кримінальних справ чи покарань. Такі заяви  – виключні маніпуляції та залякування.

8. Те ж стосується і мови у сфері охорони здоров’я. На прохання особи, яка звертається за наданням медичної допомоги чи послуг з медичного обслуговування, її можуть обслуговувати мовою, прийнятною для сторін. Тобто якщо громадянин звертається до лікаря більш зручною для нього угорською, румунською, російською чи будь-якою іншою,  і для лікаря вказана мова зрозуміла і прийнятна, обслуговування може відбуватися так, як зручно обом.

9. Передбачається створення посади Уповноваженого із захисту державної мови. Він забезпечуватиме моніторинг виконання законодавства про державну мову, розглядатиме скарги на дії та бездіяльність суб’єктів, на яких покладається обов’язок щодо дотримання вимог законодавства про державну мову, складатиме протоколи та застосовуватиме стягнення у встановлених випадках. Кожна особа матиме змогу звернутись до Уповноваженого зі скаргою щодо порушення вимог Закону.

10. Так, за порушення мовного законодавства передбачена відповідальність. І тут та  «тонка крига» та заяви у доволі широкому спектрі: від радикально-українофобських до  прихованих сепаратистських на кшталт порушення прав та свобод російськомовного населення.

Дійсно, за порушення мовного законодавства передбачена адміністративна відповідальність. Зокрема порушення вимог Закону щодо застосування державної мови у сфері освіти, науки, культури, книговидання каратиметься штрафом від 3 400 гривень до 11 900 гривень. Однак норми щодо кримінальної відповідальності за публічне приниження чи зневажання державної мови в законопроекті немає. 
Тобто ані мовних інспекторів, ані тюремних строків.

Утім,  аби Закон не став простою декларацією, його важливо наповнити дієвими механізмами. У цьому і полягає завдання Верховної Ради. Адже жоден інший парламент світу не буде захищати українську державну мову, і цей захист – цілком нормальне явище, притаманне всім країнам з власною ідентичністю.

Нині в Україні немає жодного закону, що регулює мовне питання та захищає державну мову.

Його ухвалення – це створення умов для розвитку та збільшення вжитку саме української мови як державної в усіх публічних сферах. Адже державна мова – це  інструмент безпеки держави,  захисту прав людини, захист українського цивілізаційного простору і дієвий інструмент  інтеграції усіх громадян в українську політичну націю.

Джерело: https://censor.net.ua/b3115980

object(WP_Term)#8668 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(4029) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(4029) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) } object(WP_Term)#8669 (16) { ["term_id"]=> int(133) ["name"]=> string(12) "Статті" ["slug"]=> string(9) "analytics" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(133) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(1) ["count"]=> int(431) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(133) ["category_count"]=> int(431) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Статті" ["category_nicename"]=> string(9) "analytics" ["category_parent"]=> int(1) }
Статті