Історії олігархічного правління або Чому ухвалення законів — не перемога

Почну із двох коротких історій.

Літня пані, яка має пенсію 1700 гривень, відмовляється від подарунка — телевізора (у неї зламався). Відмовляється, бо боїться, що прийдуть із соцзахисту, опишуть майно і заберуть субсидію. Оце впевненість в українській державності і в тому, що літня жінка може вижити тут, пропрацювавши 45 років.

Дзвонить товариш із Канади. Каже, що до них приїхали працювати 40 людей з Нікополя – ніколи ще так багато не приїжджало. Чому? Тому що в Нікополі вони не мають де працювати або отримують мізерну заробітну плату. Тому що до Нікополя неможливо доїхати ані з Каховки, ані з Запоріжжя. Тому що в Нікополі не можна отримати якісної медичної допомоги, бо вона тримається на грошах пацієнтів і ентузіазмі тих лікарів, які там ще залишилися.

Що це за історії? Це історії державного управління. Управління десятьох людей, які захопили і грабують Україну.

Вони видають ухвалення законів за перемоги. Але закони, які ухвалюються у Верховній Раді, не є перемогою. А лише виконання законів, їх втілення в життя, а не шахрайство в їх ухваленні та впровадженні, є перемогою.

Ми тішилися, що ухвалюємо закон про бюджетну децентралізацію. Але сьогодні громади пограбовані – інфраструктурної субвенції немає або вона мізерна, акциз на роздрібну торгівлю паливними матеріалами сьогодні в міські бюджети не сплачується, а на них ще й перекладають державні функції, не підкріплені коштами. Це спустошує місцеві бюджети.

Під пресом олігархічної машини і правоохоронних органів — міські громади та їхні якісні лідери. Центру не подобається, що довіра до мерів, до місцевих органів влади зростає.

Сьогодні ми говоримо, що нам потрібні стандарти НАТО. А закон про нацбезпеку хто-небудь бачив? Так от, там немає ані стандартів НАТО, ані навіть стандартів поваги до воїна в ХХІ столітті.

Ухвалення законів не є перемогою. Сьогодні ухвалення законів у парламенті є ширмою для олігархічного уряду, який фізично грабує українських громадян.

Черговий приклад цього грабунку – потужне рейдерство, яке не припиняється. Братський олійнопресовий завод: протягом року його власники захищаються від силових органів, які служать олігархам і хочуть їх просто «рейдернути».

Депутати «Самопомочі» стоять разом із людьми. Для того, щоб захистити звичайного українського підприємця від олігархічної системи. Системи, яка грабує пенсіонерів та не дає можливості розвиватися молодим людям, забуваючи про їхню освіту та охорону здоров’я.

Олег Березюк

telegram
БУДЬТЕ В КУРСІ ГОЛОВНОГО, ПІДПИШІТЬСЯ НА НАШ КАНАЛ: T.ME/SAMOPOMICH

object(WP_Term)#7438 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(3285) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(3285) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) }
Новини