“Хвіст крутить собакою”, або чому аргументи Президента про Антикорупційний суд настільки парадоксальні
650x427 650x427

Нещодавно завершився Всесвітній економічний форум в Давосі, який відвідав зокрема і Президент України. Очікувано, що у своїх виступах він не зміг оминути питання створення антикорупційного суду.

Адже критика президентського законопроекту з боку Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку була нищівною та потребувала хоч якоїсь відповіді.

Відповідність Конституції України та національному законодавству, необхідність захисту українського суверенітету разом із забезпеченням незалежності добору суддів і ефективності новоствореного органу – саме ці вимоги до законопроекту були озвучені Президентом.

У контексті попередньо озвученої критики, слова Президента виглядають непереконливими спробами пояснити неврахування рекомендацій Венеціанської комісії та міжнародних зобов’язань України туманними меседжами про “український суверенітет” і “відповідність національному законодавству”.

І тут навіть буде зайвим згадувати скільки разів за ініціативи того ж Президента законодавці відступали від Конституції та “національного законодавства”.

Аналогічною була й офіційна реакція Адміністрації Президента на критику зі сторони МВФ та Світового банку, ЄС. Вся сіль в інтересах, й далеко не державних, а особистих.

Інтерес Президента та його оточення очевидний – затягнути та, навіть за умови створення нового суду, контролювати його.

На даному етапі дискусії, справедливості заради, безперечно слід з’ясувати, чи дійсно подання президентського законопроекту у такому вигляді диктувалось вимогами Конституції України та необхідністю захисту суверенітету.

Якщо так, то чи можна створити законопроект, що не порушував би Конституцію та принципи суверенітету й, одночасно, враховував би й рекомендації Венеціанської комісії та очікування суспільства.

Як відомо, найбільш яскраве та зрозуміле пояснення – демонстрація конкретних прикладів.

Тому, безперечно, ніщо не могло більш чітко та справедливо показати надуманість виправдань Президента ніж інший законопроект, який виправляє всі критичні моменти, допущені юристами Банкової.

Саме з цих міркувань декілька народних депутатів від “Самопомочі” підготували альтернативний до президентського законопроект як приклад врахування рекомендацій Венеціанської комісії, щоб створити незалежний та ефективний антикорупційний суд.

І як не дивно, ані Конституція України, ані національне законодавство при цьому не було порушене, як і не був поставлений під загрозу український суверенітет.

Далі пропонуємо більш детально розглянути найболючіші місця президентського законопроекту, всі аргументи “за” від його авторів та контраргументи, звичайно, підкріплені юридичною базою та практичним прикладом з альтернативного законопроекту.

Найгостріші суперечки, звичайно викликає питання добору суддів. Спробуємо зрозуміти логіку Президента і те, як співвідносяться його заяви із положеннями його законопроекту, які стосуються питання добору.

Нагадаємо, що президентський законопроект пропонує наступну модель: кваліфікаційне оцінювання кандидатів здійснюється Вищою кваліфікаційною комісію суддів (ВККС). “З метою сприяння ВККС” утворюється Громадська рада міжнародних експертів.

Однак її повноваження настільки обмежені, що можуть взагалі не бути враховані (нагадаємо, що під час відбору до Верховного суду ВККС проігнорувала 60% негативних висновків Громадської ради доброчесності).

В такому разі роль міжнародних партнерів не можна буде назвати навіть “дорадчою” – хіба що декоративною. Натомість Венеціанська комісія у своїх рекомендаціях пропонує дві опції:

  • включення представників міжнародних організацій і донорів у склад самої ВККС;
  • утворення нового органу, який здійснює кваліфікаційне оцінювання кандидатів (підкреслимо – не призначає суддів, а визначає, чи може той чи інший кандидат обіймати посаду судді антикорупційного суду відповідно до встановлених Законом критеріїв).

До складу нового органу (Конкурсної комісії, незалежної від ВККС) включаються представники міжнародних організацій і донорів.

На основі висновків Конкурсної комісії ВККС і Вища рада правосуддя приймають рішення про формування списків суддів і подають їх Президенту на підпис. Депутатський законопроект зупиняється на другому варіанті.

Крім того, ним пропонується залучити до процедури конкурсного відбору Громадську раду доброчесності, яка вже має позитивне реноме після участі у відборі до Верховного суду.

Цей механізм покликаний забезпечити незалежність новоствореного антикорупційного суду, яка, підкреслюємо, також була серед критеріїв, озвучених Президентом.

Така модель має стати запобіжним механізмом від кандидатів із сумнівними репутацією, професійними та морально-етичними якостями, але за різними причинами корисних владі.

До процесу залучені ВККС, міжнародні представники, громадянське суспільство – створити “кишеньковий” суд за таких умов не вдасться. Як буде забезпечувати незалежність механізм, запропонований Президентом – велике питання.

Але за допомогою такого механізму легко сформувати підконтрольний суд – достатньо мати вплив на ВККС.

Повертаючись до заяв Президента – вочевидь, зверненням до питань суверенітету і відповідності законодавству Президент намагався “натякнути”, що модель, запропонована Венеціанською комісією порушує суверенітет чи суперечить національному законодавству.

Тому, нібито, роль міжнародної спільноти у відборі має бути зменшена – що і пропонує його законопроект. Давайте розберемось.

По-перше, у Конституції України, зокрема у відповідному Розділі VIII, що стосується правосуддя, відсутні будь-які вказівки, хто має займатись добором суддів, або хто не може цього робити. По-друге, там відсутня вказівка на виключні повноваження ВККС у цій сфері.

Стаття 131 Конституції України визначає:

“Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів”.
Тобто приписи Конституції не лише не забороняють, а й допускають утворення окремого органу, який би займався кваліфікаційним оцінюванням кандидатів на посаду судді антикорупційного суду.

Тому запропонована Венеціанською комісією модель аж ніяк не суперечить Конституції. Положення Конституції чітко регламентують лише орган, який призначає суддів.

Судді призначаються на посади указом Президента на підставі рекомендацій Вищої ради правосуддя. Однак, нагадаємо, у рекомендаціях Венеціанської комісії йдеться не про призначення суддів, а про кваліфікаційне оцінювання.

Якщо подивитись на це з точки зори можливої загрози суверенітету, слід виходити з того, чим, власне, є суверенітет.

Суверенітет прийнято визначати як верховенство і повноту державної влади всередині країни, її незалежність і рівноправність у відносинах з іншими державами.

Отже, чи можна розглядати участь міжнародних експертів у проведенні конкурсу як втручання у здійснення влади? Для цього, по-перше, слід визначити особу чи інституцію, рішення якої матимуть юридичне значення, тобто яка “здійснює владу” в цьому аспекті.

За депутатським законопроектом, який базується на рекомендаціях “венеціанки”, це мають бути дві інституції: Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка затверджуватиме список кандидатів, та Вища рада правосуддя, яка вноситиме рекомендації Президенту.

По-друге, слід врахувати, чи зможуть міжнародні експерти давати обов’язкові вказівки цим органам. Але мова про це не йде.

Результати оцінювання Конкурсною комісією будуть підставою для формування списку кандидатур ВККСУ, але не імперативною вказівкою стосовно того, кого потрібно призначати.

Останнім моментом, який остаточно має розвіяти сумніви, це те, що кандидатури міжнародних експертів затверджуватиме та ж ВККСУ. Ця модель краще характеризується терміном “аутсорсінг” ніж “втручання”.

Крім того, Венеціанська комісія вже проаналізувала співвідношення українського суверенітету і власних рекомендацій.

У пункті 49 висновку Венеціанської комісії стосовно попереднього президентського законопроекту про антикорупційні палати (цей документ містить рекомендації щодо створення антикорупційного судового органу для України) спеціально для особливих поціновувачів суверенітету зазначається, що участь іноземних громадян у судовій системі держави не є обмеженням суверенітету.

Існують випадки призначення іноземних громадян на посади суддів, хоча про це навіть на йде мова в нашому випадку.

Участь представників держав-донорів у створенні антикорупційних інституцій є нормою у міжнародній практиці. В документі вказується, що така участь є абсолютно виправданою для України.

Якщо ми правильно інтерпретували слова Президента – він помиляється. Ані суперечностей із національним законодавством, ані утисків державного суверенітету у питанні відбору рекомендації Венеціанської комісії не передбачають і не допускають.

Що ще мали б пояснити нам аргументи Президента? Можливо, критичний момент із питанням підсудності нового Антикорупційного суду?

Міжнародні партнери рекомендують обмежити підсудність виключно злочинами, досудове розслідування яких здійснюється детективами НАБУ. Президентським проектом подібного обмеження не передбачено.

Вочевидь, Президент і прихильники його законопроекту звертаються до Статті 125 Конституції, яка забороняє створення “особливих” судів.

За словами одного зi співавторів президентського варіанту, заступника голови Апарату Президента Георгія Вашадзе, якщо підсудність АКС буде обмежена лише справами топ-корупціонерів, суд набуває ознак “особливого”.

За його логікою, це порушує Конституцію і в майбутньому може бути використане для визнання закону неконституційним і його скасування (подібний кейс мав місце у Словаччині).

Однак Конституція дає можливість чітко відрізнити дозволений спеціалізований суд від забороненого особливого.

Спеціалізований суд утворюється за єдиною для всіх інших судів процедурою, передбачає однакову дисциплінарну відповідальність для суддів, умови оплати їх праці, але його компетенція обмежена певним колом справ.

Суди можуть спеціалізуватися за галузями права (господарські, адміністративні, Конституційний) або за суб’єктами, тобто, певні суди розглядають справи, що стосуються певних суб’єктів.

Конституція та інші закони не забороняють створення таких судів. Наприклад, в Україні існували спеціалізовані військові суди, які були ліквідовані за часів Януковича.

Натомість особливий суд – це суд, який утворюється за особливими правилами, має особливі повноваження та не вписується в загальну систему судоустрою.

Таким чином, обмеження кола справ суду, є рисою саме спеціалізованого суду, а не особливого. Аналогічний висновок стосовно відповідності Конституції такого обмеження підсудності зробила і Венеціанська комісія.

Депутатський законопроект в цьому аспекті відповідає рекомендаціям “венеціанки” і, з огляду на цю його відповідність та вищенаведені аргументи, не містить ризику бути визнаним “неконституційним”.

Крім того, експертами вже неодноразово зазначалося, що обмеження підсудності АКС виключно справами НАБУ забезпечує ефективність роботи суду, яка також, нагадаємо, є серед критеріїв, озвучених Президентом.

Наводимо статистику Верховного Суду: за перше півріччя 2017 в суди було передано 4444 справи про корупційні правопорушення, і лише 25 з них стосувалися топ-корупціонерів.

Якщо підсудність антикорупційного суду не буде обмежена, він з великою ймовірністю буде завантажений дрібними, “глухими” або фейковими справами, і розгляд справ топ-корупціонерів розтягнеться на роки.

Президентський законопроект містить й інші моменти, які не мають нічого спільного із захистом суверенітету та навіть суперечать (!) Конституції.

У запропонованій редакції, серед інших невмотивованих і нечітких вимог, міститься положення про віковий ценз для антикорупційних суддів – 35 років.

Однак стаття 127 Конституції України встановлює вікове обмеження для суддів – 30 років, а також визначає, що “для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності”. Але не щодо віку.

За логікою прихильників президентського законопроекту, це мало б надавати антикорупційному суду ознак “особливого”! Критерії відбору в альтернативному законопроекті не містять неконституційних обмежень.

Натомість ця редакція передбачає надання квот для осіб із науковим та адвокатським стажем та із досвідом роботи у міжнародних організаціях чи судових установах.

Це рішення збільшить ймовірність затвердження кандидатів, які не працювали у скомпрометованій вітчизняній судовій системі та відкриє двері для нових кадрів.

Ситуація парадоксальна: всі озвучені Президентом критерії до Закону про антикорупційний суд вступають в жорстке протиріччя один з одним, і в підсумку, законопроект не відповідає повністю жодному з них.

Дійсно викликає певні алюзії на собаку, що намагається вкусити себе за хвіст. Або на змію, яка пожирає сама себе.

В підсумку, очевидним та найголовнішим є наступне: незалежно від авторства, закон про антикорупційний суд має відповідати вимогам наших партнерів і донорів, і забезпечувати створення незалежного і ефективного суду.

Проект такого закону вже написаний. Цей проект жодною літерою не суперечить Конституції та національному законодавству та жодним чином не обмежує державний суверенітет. На жаль, він написаний не Президентом.

Позиція Президента, виражена в проекті закону, не відповідає позиції, висловленій у Давосі – і є небезпечною для України. Створити сурогат незалежного суду – означає остаточно зруйнувати довіру громадян до антикорупційної інфраструктури.

І подолати наслідки згубного замкнення “антикорупційного кола” дефективним судом навряд чи буде можливо в осяжному майбутньому. На карту поставлено, без перебільшення, успіх в боротьбі з великою корупцією в Україні. Відступати нема куди.

Оригінал

Вікторія ВойціцькаОлена Сотник

telegram
БУДЬТЕ В КУРСІ ГОЛОВНОГО, ПІДПИШІТЬСЯ НА НАШ КАНАЛ: T.ME/SAMOPOMICH

object(WP_Term)#5261 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(2569) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(2569) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) } object(WP_Term)#5262 (16) { ["term_id"]=> int(133) ["name"]=> string(12) "Статті" ["slug"]=> string(9) "analytics" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(133) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(1) ["count"]=> int(233) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(133) ["category_count"]=> int(233) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Статті" ["category_nicename"]=> string(9) "analytics" ["category_parent"]=> int(1) }
Статті