Сьогодні весь світ живе онлайн. І тут без перебільшення. А що ж наші державні інституції?

40 пачок паперу і 15 картриджів фарби, щоб провести одне урядове засідання.

Саме так. За розповідями чиновників, у 2015 році близько 20 тисяч аркушів паперу потрібно було на роздрук документів, потрібних лише для одного засідання уряду.

З того часу ситуація кардинально не помінялась. Виходить каламбур: електронне врядування у наших державних інституціях досі радше «на папері».

Як я здавав папери у ЦВК

Сьогодні весь світ живе онлайн. І тут без перебільшення. Будь-які послуги, сервіси, документи, покупки, робота – все в мережі чи туди рухається. А що ж наші державні інституції? Папір і печатка наразі виграють у електронної системи.

Нещодавно довелося подавати документи у ЦВК, щоб зареєструвати довірених осіб кандидата в президента – я там уповноважений представник Садового. На 90 прізвищ – 200 папірців. Небагато?

А ще розписки, паперові копії десятками, а то й сотнями. При цьому кожен прийнятий листочок штампують вручну. Щоб не підмінили?

Маю також досвід парламентської виборчої кампанії 2014 року. Тоді теж здавав документи у ЦВК. Минуло чотири роки – змін мало. Та що там – фактично немає.

Наявність контрольно-пропускного пункту, що унеможливлює потрапляння до будь-якого спеціаліста без спеціальної перепустки. Відсутність консультаційного центру, де би зацікавлені особи могли порадитися щодо правильності оформлення документів. Доволі закритий режим засідань ЦВК, згідно з чинним регламентом. До речі, чому б не запровадити онлайн-трансляцію їхніх засідань? Хіба для цього потрібні великі ресурси чи захмарні технології? Система й надалі закрита, бюрократія та паперотворчість зберігають свою силу і пріоритетність.

Так, зараз ключове завдання ЦВК – забезпечити чесні й прозорі виборчі процеси: президентські та парламентські. І над цим там багато та поки успішно працюють. Але й про зміну системи роботи треба задумуватись.

Заощадити час і папір як Австрія

Показовим у питанні е-документообігу є досвід Австрії. Там стратегію переходу на електронне врядування розробили ще далекого 2001-го. Нині ж країна посідає перші місця в міжнародних рейтингах відкритих даних. І не дарма, бо тут є:

– єдина електронна система доставки документів громадянам: будь-які довідки, витяги, офіційні повідомлення та інші документи – на електронку. Відразу після отримання запиту громадянину надсилають лист на персональну адресу електронної пошти. Втім, якщо його не прочитали протягом 7 днів − надсилають повторне сповіщення на персональний мейл. Якщо ж протягом 30 днів користувач не прочитав електронного листа – лише тоді на його домашню адресу надходить аналогічний паперовий.

– замість єдиного державного порталу для відкритих даних існує два портали – з урядовою інформацією (відкриті дані міністерств та відомств) та інформацією з недержавного сектору.

А ще – цифровий підпис за кілька хвилин, 98% транзакцій у секунди, доступний сервіс хмарного зберігання персональних даних. Зручно, а також без зайвих витрат. Австрійці порахували: щороку економлять понад 60 тонн паперу.

І Австрія не унікальна. Сервіси е-врядування активно використовують також у Німеччині, Данії, Естонії, Нідерландах та інших країнах.

Знову про Україну

На днях повідомили, що ЦВК вперше прийняла до розгляду і задовольнила подану в електронній формі заяву, підписану електронним підписом. Так одна з громадських організацій клопотала про офіційних спостерігачів на виборах президента.

Позаяк досі всі елементи виборчого процесу відбувались лише на папері, цю подію можна вважати важливим кроком у напрямку до е-врядування. Навіть не довелось міняти закони.

Варто згадати й систему ProZorro, яка повністю замінила паперові державні тендери електронними закупівлями. Значить, це реально.

Та хотілось би таких кроків більше, активніше й системніше. На жаль, дуже мало державних інституцій адаптовуються до сучасного інформаційного суспільства. І українці досі носяться зі стосами паперу від структури до структури.

Україні критично важливо провести модернізацію державних послуг – зробити їх прозорими, доступними та ефективними. Сьогоднішні інформаційні технології дозволяють це зробити без особливих надзусиль. Розпочати хоча би з елементарних механізмів електронного документообігу.

І насамкінець для стимулу: щороку один працівник офісу викидає 160 кг паперових відходів, а майже половина всіх документів потрапляє у смітник протягом доби після роздруку.

Оригінал