Децентралізація – один з державних пріоритетів. Про це влада не забуває виголошувати зі всіх можливих трибун. Та сказати не означає зробити… На жаль.

За останні півроку (за час восьмої сесії) парламент ухвалив лише 2 закони, що стосуються місцевого самоврядування. Депутати-ледарі? Та не зовсім так. Бо написані й навіть затверджені в профільному комітеті, законопроекти були. Але щоб винести їх на розгляд – не склалося. Руки не дійшли? Про все за чергою.

З позитиву. Від лютого Верховна Рада таки ухвалила два «місцеві» закони:

• Щодо права органів місцевого самоврядування встановлювати обмеження продажу пива, алкогольних та слабоалкогольних напоїв.
• Щодо добровільного приєднання територіальних громад до міст обласного значення.

Обидва закони дуже важливі.

Перший з них надає право місцевій владі встановлювати часові обмеження для продажу алкоголю. Йдеться насамперед про заборону робити це в нічний час, що суттєво впливає на зменшення рівня злочинності. Проте варто зауважити: ще до того, як цей закон ухвалили, багато органів місцевого самоврядування встановлювали відповідні обмеження, спираючись на іншу норму закону. Хоча ця норма була нечіткою. Тож «алкогольна мафія» часто її скасовувала в судах або через Антимонопольний комітет. Тепер закон більш ніж чіткий, і тлумачити його по-різному вже не можна.

Другий закон стосується питання об’єднання громад, а саме можливості для сіл та селищ приєднуватися до міст обласного значення без проведення нових виборів. Багато експертів стверджували, що міста не активні в процесі створення ОТГ, оскільки не хотіли нових виборів. Натомість я завжди говорив, що не в цьому основна проблема. І перша практика застосування закону «про приєднання» підтвердила слушність моєї думки: динаміка змінилася несуттєво, процес рухається так само важко. Чому так? Тому що ніхто не прагне «поглинання». Насправді для великих міст і навколишніх громад потрібний якісний взаємовигідний механізм для їхнього співжиття. Таким механізмом є агломерація, але, на жаль, відповідний закон навіть після того, як пройшов профільний комітет, на розгляд в сесійну залу так і не потрапив.

От ми і перейшли до негативу. Так, ухвалені закони важливі. Утім, цього катастрофічно мало. Зокрема, в переліку пріоритетних законопроектів з питань децентралізації, який склали для України європейські партнери, було 17 позицій! Не кажу вже про низку законопроектів, які пройшли розгляд профільного комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, але, знову ж таки, на розгляд так і не потрапили.

Однак є два моменти, які найбільше вражають (і зовсім не в позитивному сенсі):

• Парламент не розглянув 98 постанов про призначення позачергових виборів у різних населених пунктах України. У цих громадах через відставку або смерть голів мають бути проведені позачергові вибори. Наприклад, місто Луцьк, адміністративний центр Волинської області. Там міський голова помер півтора року тому, і вибори до цього часу не призначені!

Призначення таких виборів – компетенція Верховної Ради. Але парламент фактично позбавив людей права обрати собі легітимну владу. Через інтереси певних людей ці питання або не виносили на розгляд, а якщо їх і включали до порядку денного, то завжди у непрохідну частину. Звісно, до розгляду не доходило.

• Під час цієї сесії було остаточно відхилено новий закон «Про службу в органах місцевого самоврядування». Нагадаємо, закон було ухвалено в лютому минулого року. Проте його заветував Президент. З надуманих причин, про це є відповідні висновки Ради Європи. Каменем спотикання стала поправка від БПП про запровадження конкурсу при визначення міськими головами кандидатур на посади їхніх заступників. Нонсенс – виборні посадовці, на думку Президента, мали б отримувати своїх заступників через конкурс. Таку позицію розкритикували європейські та українці експерти, але… На жаль, парламент не зміг подолати президентське вето, і після голосування 3-го квітня закон вважається відхиленим. І це тоді, як такий закон щодо державних службовців ухвалено і він надає їм суттєві переваги порівняно з муніципальною службою.

Отож, в результаті маємо два ухвалені закони. Два, панове! Ось вам і показник, наскільки децентралізація дійсно важлива для державної влади. Про які темпи цього процесу може йти мова?

Це все свідчить лише про одне: курс на децентралізацію відверто «пробуксовує». Як наслідок, місцеве самоврядування недоотримує тих можливостей, які могли би приносити велику користь громадам, а заодно «витягнули» б державу з кризової прірви.