Чому Кабмін зaкріплює монополію облгаззбутів?

На тлі нестабільної економічної ситуації та перманентних політичних скандалів Міністерство енергетики готує чергову схему гарантування надприбутків для олігархічних монополій за рахунок державних підприємств.

При цьому держава має обмежені можливості контролювати виконання цими монополіями своїх зобов’язань. Це, без сумніву, має покращити настрій Дмитру Фірташу в такий непростий для нього період очікування вироку суду. Часу, щоб запобігти цьому, залишилось обмаль – до 1 квітня.

Часткові посткомуністичні реформи

Експерт Світового банку Джоель Гельман, вивчаючи досвід перехідних економік колишнього соціалістичного табору, ще в середині 90-их помітив одну дуже цікаву особливість, яку він назвав теорією часткових посткомуністичних реформ (partial post-communist reforms).

До Гельмана практично аксіоматичною була думка про те, що головною загрозою для завершення ринкових реформи є імовірний протест вразливих груп населення, які від таких реформ можуть втратити найбільше, опинившись за межею бідності. Відповідно політики, калькуючи свої шанси бути переобраними, в результаті можуть згорнути реформи, щоб не “дразнити” виборців.

Однак Гельман, спираючись на найновіший досвід посткомуністичних країн, висловив іншу позицію. На його думку, найнебезпечніші для реформ є не величезні натовпи знедолених громадян, що кричатимуть: “Назад!”, а, навпаки, невеличкі групки дуже багатих людей, які шепотітимуть політикам на вушко: “Давайте не будемо поспішати”.

Хоч на час виходу статті слово “олігарх” ще не ввійшло в широкий публічний та науковий вжиток, однак вчений мав на увазі саме ці нові бізнес-еліти, які у перехідному трансформаційному періоді отримали привілейоване становище з метою забезпечення належного функціонування потягу економіки до того часу, коли він повністю перейде на ринкові рейки. Однак з огляду на значну вигоду для своїх монополій, саме олігархи найбільше зацікавлені в тому, щоб перехідний період тривав вічно.

Дещо схоже нині відбувається і в український енергетиці. Ще у 2015 році Верховна рада прийняла новий закон про ринок природного газу, що мав наблизити Україну до західних стандартів та сформувати повноцінний ринок природного газу в Україні, на якому б існуванні чесні та прозорі правила гри, однакові для всіх. Однак після його прийняття, що, вочевидь було невигідним багатьом впливовим групам інтересів, ми бачимо поступовий регрес у намірах держави виконувати нею ж задекларовані на законодавчому рівні цілі.

ПСО для монополії

Найновішим прикладом цього є проект постанови, підготовлений Міненергетики щодо спеціальних обов’язків суб’єктів ринку природного газу. В ній регламентується так званий режим ПСО – взаємовідносини постачальника природного газу зі спеціальними обов’язками з іншими суб’єктами ринку газу.

Відповідно до проекту постанови, Укргазвидобування та Чорноморнафтогаз зобов’язані з 1 квітня 2018 року по 1 квітня 2021 року щомісяця здійснювати продаж природного газу власного видобутку постачальникам в обсягах, необхідних для повного забезпечення потреб побутових споживачів та релігійних організацій. Також обидва підприємства у зазначений проміжок часу не мають права відмовити у задоволенні заявки такого суб’єкта господарювання.

Де-факто, тут йдеться про те, що структури державного Нафтогаз Україна хочуть зобов’язати продавати газ газзбутам, причому кількості та обсяги закупленого газу визначають газзбути, а їхня заборгованість у сплаті за попередні поставки газу аж ніяк не є перешкодою для подачі нових заявок. Це все формально робиться з метою забезпечити безперебійне постачання природного газу жителям України в умовах ще до кінця не сформованого ринку природного газу. Однак варто пам’ятати що газзбути – це підприємства, афілійовані з облгазами, три чверті яких контролює олігарх Дмитро Фірташ. Тому саме він і стане головним бенефіцаром даної постанови.

Недоторканий посередник

Подібні рішення уряду викликають стурбованість не лише в Україні. Зокрема, наприкінці минулого тижня Янез Копач, голова Секретаріату Енергетичного Співтовариства, надіслав щодо проекту постанови ПСО листа віце-прем’єр-міністру Кістіону. Акценти висновків, вміщених у листі, є однозначними та прямолінійними, підкреслюють повне невиконання Україною взятих на себе зобов’язань у здійсненні про-європейських реформ у енергетиці. У листі прямо говориться, що проект постанови юридично закріплює монополію облгазів. Трирічний термін пропонованого режиму ПСО визначається як занадто довгий, до того ж підкреслено відсутність механізмів щодо можливості його дострокового припинення.

Можна виділити три основні негативи запропонованого режиму покладення спеціальних обов’язків.

По-перше, гарантоване постачання Нафтогазом природного газу газзбутам ніяк не пов’язано з їх сумлінними платежами по свої боргах, які за минулий рік виросли на 106%, до 20 млрд грн. На державні компанії, такі як Нафтогаз та Укргазвидобування, покладаються всі фінансові ризики та збитки. Порядку та джерел фінансування для компенсації компаніям витрат на виконання спецобов’язків для держкомпаній теж поки нема. У результаті це зможе призвести лише до збільшення дефіциту Держбюджету, а також зашкодити реалізації програми 20/20 зі збільшення видобування газу Укргазвидобуванням. Газзбути натомість отримають можливість для збільшення своїх доходів у чотири рази у ситуації, коли не нестимуть жодних фінансових ризиків, виступаючи посередником між державними газовидобувними підприємствами та населенням.

По-друге, не передбачено ніяких механізмів контролю за тим, чи дійсно наданий облгазам газ дійшов до населення, і чи він часом не міг бути використаний на інші потреби (проданий на потреби промисловості). Фактично схема моніторингу процесу виконання ПСО не передбачена взагалі. Хоча Секретаріат Енергетичного Співтовариства пропонував надати ці функції НКРЕКП та АМКУ. Однак європейські рекомендації щодо цього питання у тексті постанови враховані не були.

По-третє, постанова не вписується в саму логіку проєвропейських реформ у вітчизняній енергетиці і цементує існуючу монополію облгазів. Цим руйнується вся філософія нового закону про ринок газу і встановлюється монополістична тиранія облгазів та афілійованих з ними газзбутів, які викручують людям руки, шантажуючи їх відключеннями газу за несплати, які часто є наслідком не реальних боргів, а дуже великого чийогось бажання їх намалювати.

“Все для людей”

У мене є дуже яскраві історії ряду жителів Бобровицького району Чернігівської області, який я відвідала минулої осені в рамках своєї роботи з громадянами, які ілюструють реалії взаємовідносин між постачальниками газу та громадянами.

Пенсіонерці А. двічі відключили газ за міфічні борги у розмірі 759 грн та близько 2 тис грн, який у судах представники місцевого газ збуту так і не змогли довести. Правоту позиції жінки у своєму відкритому листі підтвердили в НКРЕКП, чернігівський підрозділ АМКУ розпочав розслідування з цього приводу.

Громадянці Б. багатодітній матері, що виховує 4-х дітей віком до 16 років та інвалідові дитинства по зору виписали штраф майже 10 тис. грн. Причина – працівники газзбуту при проведенні перевірки встановили, що при запалені однієї конфорки лічильник не рахує куби. Надалі газзбут взагалі відмовлявся надати до ознайомлення детальний розрахунок та акт проведеної експертизи лічильника.

Ситуація з громадянкою В. просто фантастична. За минулий опалювальний сезон їй нарахували річний борг розміром близько 2300 грн, при тому, що у газзбуті паралельно визнають, що вона не використала близько 3300 грн субсидії.

Я переконана, що схожі історії поширені і в інших куточках України. Відтак намагатися створювати руками Кабміну ще більші преференції для облгаззбутів виглядає просто знущанням над побутовими споживачами природного газу та самогубством для державних фінансів. Сподіваємось, що самогубців в Уряді меншість.

Пам’ятати про ринок

І ще дуже хочеться мати надію, що наші можновладці не втрачатимуть з радарів основні орієнтири, а саме потребу у створені повноцінного ринку без затягнутих перехідних періодів з браком державного контролю за їхніми бенефіціарами. Адже саме функціонуючий ринок з реальною конкуренцією має сприяти покращенню якості надання послуг усіх суб’єктів господарювання, що прагнутимуть залишитись на цьому ринку.

Натомість ми бачимо протилежну тенденцію: замість того, щоб розвиватися разом з усією державою і ставати її економічним локомотивом, почавши нарешті вкладати накопичені гроші в цю країну, олігархічні структури виводять кошти на офшори та хочуть заморозити увесь процес змін, аби лиш якомога довше протримався їхній Ancien Regime.

Вікторія Войціцька

telegram
БУДЬТЕ В КУРСІ ГОЛОВНОГО, ПІДПИШІТЬСЯ НА НАШ КАНАЛ: T.ME/SAMOPOMICH

object(WP_Term)#7261 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(3219) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(3219) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) } object(WP_Term)#7260 (16) { ["term_id"]=> int(133) ["name"]=> string(12) "Статті" ["slug"]=> string(9) "analytics" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(133) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(1) ["count"]=> int(354) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(133) ["category_count"]=> int(354) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Статті" ["category_nicename"]=> string(9) "analytics" ["category_parent"]=> int(1) }
Статті