Антрацитовий Оскар
25552213_10155384209413710_3483126712806825169_n 25552213_10155384209413710_3483126712806825169_n

Джордж Орвелл говорив, що журналізм – це коли ви друкуєте інформацію, яку хтось би дуже не хотів публікувати, а все інше – це лише піар.

Журналісти польського видання Dziennik.Pl., незалежно від того, чи чули вони коли-небудь цю фразу відомого британського письменника, блискуче впорались зі своєю професійною місією. Героя одного з їх розслідувань, що наживався на нелегальній торгівлі антрацитом з Донбасу, було включено до американських санкційних списків.

Минулої осені кореспонденти Dziennik.Pl., використовуючи матеріали ряду українських видань (biz.liga.net, censor.net та ін.), дослідили схему продажу антрациту у Польщу транзитом через Росію. Керівництво так званої ЛНР отримує за це надприбутки та використовує ці додаткові кошти для фінансування сепаратизму на сході України.

Свого часу на цю тему в НВ виходила стаття “Реінтеграційна безкарність”. У фокус розслідування потрапила трейдингова фірма Doncoaltrade. Головним акціонером та президентом компанії є такий собі Олександр Мельничук. Він відомий тим, що раніше був заступником “міністра енергетики ЛНР”. За документами його співвласником є Роман Зюков. Це син колишнього регіонала та заступника міністра енергетики в кількох урядах, як до Революції Гідності, так і після.

Сама схема продажу вугілля стала можливою через прогалини в нормативних документах. Прийнята у 2014 році заборона на імпорт товарів в ЄС стосувалась лише Криму і Севастополя, і ніяк не охоплювала територію Донбасу. До того ж, Doncoaltrade ще в 2013 році було звільнено від сплати акцизного збору польським міністерством фінансів.

Рослідування не пройшло безслідно. Олександр Мельничук та його брат Сергій потрапили в оновлений санкційний список. Новий список складається з переліку 21-ї особи та 21-ї компанії, що потрапляють під санкції США із забороною в’їзду та замороженням їх активів. Окрім Doncoaltrade до списку санкцій за нелегальну торгівлю з Донбасом потрапили також такі підприємства, як Угольние технологии, Внешторгсервис та Газ-альянс.

Як бачимо, в сучасному світі величезну роль в розкритті масштабних фінансово-економічних злочинів відіграють незалежні журналісти, і цей випадок – лише підтвердження загального правила.

Для України ж ця подія є безумовною перемогою. Існування подібного бізнесу, побудованого на брудних схемах, коли українські корисні копалини вивозять з країни для перепродажу на європейських ринках. У свою чергу такі схеми дають можливість сепаратистам інвестувати у війну на сході. Така ситуація є загрозою для національної безпеки держави.

Викриття та внесення до санкційних списків таких компаній – це сигнал для окупанта та його бойовиків, що світ слідкує за ситуацією та не пробачає відвертий грабунок. Тільки такими методами, коли ми відкрито говоримо про подібні схеми, можливе поступове зменшення економічної вигоди для всіх бенефіціарів війни. Завдяки цьому ми стаємо на крок ближче до завершення гібридної війни, що штучно відділила частину нашої країни.

Однак подібні ситуації викликають ряд запитань до українських правоохоронних органів. Чому журналісти дружньої до нас країни-сусіда виявляються більш ефективними у виявленні та донесенні інформації про осіб, до яких варто застосовувати економічні обмеження, ніж відповідальні українські інституції?

А тепер хочу нагадати декілька цікавих цифр. Цього року вже вкотре були збільшені видатки з бюджету на силові структури.

Зокрема, витрати на СБУ за 2016 -2018 рр. зросли на 2 млрд грн – від 5,83 млрд до 7,99 млрд грн. Це та сама СБУ, яка б мала розслідувати схему Doncoaltrade.

Ще більш вагомим є збільшення фінансування генеральної прокуратури України – аж на 4 млрд грн. За 2016-2018 рр. витрати на це відомство зросли з 3,12 млрд до 7, 16 млрд грн. І це та сама ГПУ, яка б мала подати прізвище Мельничука та інших бенефіціарів Doncoaltrade до санкційного списку США.

В такому випадку виникає логічне запитання: а може ці додаткові шість млрд грн виділені СБУ та ГПУ краще витратити на гонорари нашим чи польським журналістам? Або заснувати національне гран-прі “Світові журналісти розслідують українську корупцію” з відповідним призовим фондом? Хороша ідея, варто задуматись. Може вийти не менш видовищно і пишно, ніж церемонія нагородження Оскара. Принаймні тоді користь від витрачених грошей буде більшою.

Вікторія Войціцька

telegram
БУДЬТЕ В КУРСІ ГОЛОВНОГО, ПІДПИШІТЬСЯ НА НАШ КАНАЛ: T.ME/SAMOPOMICH

object(WP_Term)#5367 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(2574) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(2574) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) } object(WP_Term)#5368 (16) { ["term_id"]=> int(133) ["name"]=> string(12) "Статті" ["slug"]=> string(9) "analytics" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(133) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(1) ["count"]=> int(233) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(133) ["category_count"]=> int(233) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Статті" ["category_nicename"]=> string(9) "analytics" ["category_parent"]=> int(1) }
Статті