Тінь на полях. Як зупинити незаконні операції на агроринку
miroshnichenko6 miroshnichenko6

В Україні зростає “тінізація” угод з купівлі-продажу аграрної продукції. Зерно дедалі частіше закуповується за готівку. Державний бюджет втрачає мільярди.

Останнім часом від учасників аграрного ринку надходить все більше повідомлень про суттєве зростання “тінізації” операцій з купівлі-продажу продукції.

Так, в Україні активно закуповують зерно та олійні культури кримінальні елементи та компанії, розраховуючись з продавцем готівкою, здебільшого валютою, що є українським “ноу-хау” останніх двох-трьох років. Основні причини цього такі.

1. Періодична наявність трьох курсів купівлі-продажу валюти на ринку (НБУ, міжбанк, обмінні пункти) завдяки неефективній політиці Національного банку.

2. Зміна режиму оподаткування в агропромисловому комплексі та скасування спеціального режиму сплати ПДВ, що також стимулює перехід в “тінь”.

3. Обов’язковий продаж валюти за курсом, встановленим НБУ, а не ринком. Бізнес втрачає, а окремі структури отримують можливість заробляти на інсайді.

4. Виведення готівкового капіталу за кордон та його легалізація.

5. Бездіяльність фіскальних та правоохоронних органів.

6. Бажання власників бізнесу і виробників створити запас валюти в Україні або за кордоном в умовах відчутних ризиків та війни.

За оцінками учасників ринку та експертів, сума неповернутої валютної виручки за 2014-2016 роки становить 3-3,5 млрд дол. Це має мультиплікаційний негативний вплив на зовнішній торговельний баланс держави, курс гривні до долара та інших валют, бюджетні надходження від податків.

Активно формуються “чорний” внутрішній ринок зерна та олійних культур, інших експортних позицій, а шахраї виводять валютну виручку за кордон, не повертають її в Україну, як того вимагає законодавство, і ще ніхто з них не був покараний.

Ця проблема для АПК не нова, проте протягом 2015-2016 років тіньові схеми набрали значних обертів. Якщо до 2014 року, на думку експертів, нелегальний ринок сільськогосподарської продукції становив 25-30%, а валютна виручка поверталася в країну, то у 2015 році цей показник оцінювали 35-40%.

У грудні 2016 року учасники ринку стверджували, що в “тіні” перебуває близько 50% ринкових операцій із зерном, олією та іншими культурами. При цьому через схеми офшорних компаній не повертається значна частка валютної виручки.

На внутрішньому ринку склалася загрозлива тенденція: у шістьох-сімох випадках з десяти пропонується продаж за готівку, досить часто — в іноземній валюті.

Моніторинг ринку олійних культур підтверджує існування проблеми. При незначних обсягах експорту насіння соняшнику у вересні-травні 2015-2016 маркетингового року, 76,3 тис тонн, та обсягах виробництва олії соняшникової, 3,16 млн тонн, розрахунковий залишок насіння соняшнику на 1 червня 2016 року повинен був становити не менше 4 млн тонн, що майже втричі перевищує офіційні дані.

Виникає логічне запитання: куди зник весь цей об’єм продукції? Відповідь проста: соняшник перероблений в олію, але нелегально. Оцінки фахівців свідчать, що фактичне виробництво олії більш ніж на 20% перевищує статистичні дані.

Це підтверджується значними обсягами експорту даної продукції при повному задоволенні потреб внутрішнього ринку, а також значних перехідних залишках олії на підприємствах-виробниках, на терміналах та в торговельній мережі.

Крім того, за результатами експертного дослідження ринку соняшникової олії встановлено, що масова частка олії, виробленої на заводах з екстракцією, за грудень-серпень 2015-2016 маркетингового року зменшилася з 70% до 64%, а частка виробництва олії первинними виробниками, навпаки, зросла з 16% до 21%.

Окрім названих причин захоплення ринку “тінню” та готівковим доларом є новітній фактор, який формує пропозицію “чорного” ринку: прихована оренда землі.

Значна частка площі ріллі не зареєстрована, не відображена в реєстрах, з неї не сплачуються орендна плата, податки на зарплату, податок на дохід від реалізації продукції, єдиний фіксований податок. За оцінками у 2015 році в оренді офіційно було зареєстровано лише 41% сільськогосподарських угідь або 53% ріллі.

За офіційними даними, за 2015 рік з 38,1 млн га ріллі було сплачено лише 2,02 млрд грн єдиного податку четвертої групи. Проте якщо провести обчислення, враховуючи зазначену площу ріллі, нормативно-грошову оцінку 1 га землі та ставку податку, до бюджету повинно було надійти 4,46-5 млрд грн.

ДФС та НБУ стверджують, що борг нерезидентів перед українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за експортними операціями у сфері сільського, лісового та рибного господарства 1 січня 2016 року перевищував 47,2 млн дол або 1,1 млрд грн, а безнадійний борг становив 4,2 млн дол або 102,5 млн грн.

1 січня 2017 року ці показники значно зросли: 113,8 млн дол або 3 млрд грн і 4,8 млн дол або 131,2 млн грн відповідно. Ці борги і шалені обсяги тіньових операцій зумовлюють недоотримання державою валюти. Проблеми з розрахунками нерезидентів з українським бізнесом лише сприяють переходу останнього в “тінь”.

Проте навіть ці суми не відображають справжніх об’ємів “кешового” ринку. Реальні цифри в рази більші, а контрольні органи часто заплющують на це очі. До того ж, з 2015 року діє мораторій на проведення перевірок суб’єктів господарювання, який продовжено на 2017 рік, тому “сірі” ділки і далі почуватимуть себе комфортно.

Державні органи повинні попереджувати поширення “кешового” ринку. Це породжує пропозицію десятків мільйонів тонн неоформленої продукції, навколо якої формується ринок, а заробляють нечесні посередники, фіскали та силовики.

Також це створює нерівні умови конкуренції на ринку та змушує легальних підприємців переходити в “тінь”, щоб конкурувати. Ситуація дійшла до абсурду. Завдяки злочинним схемам повз бюджет проходять шалені кошти, які могли б піти на розвиток господарств, підтримку галузі, розвиток сімейних ферм.

Тимчасом до тих, хто живе за законом, хто інвестував в переробні підприємства і термінали, приходять силові та фіскальні органи і накладають штрафи. Усі знають, де проблема, але бізнес-життя формується за дивним принципом: шахраї всіх рівнів отримують зиск, держава та люди втрачають, а невинуваті платять.

Чи це не сигнал для тривоги? Важлива галузь економіки дрейфує у площину “поза законом та державним бюджетом”, а влада дивиться на це крізь пальці.

Тимчасом сезонна активність експорту аграрної продукції значно впливає на формування курсу національної валюти. У 2015 році частка АПК у загальному обсязі експорту України становила 31,5%, а в 2016 році її вже оцінювали 40%.

У той же час за даними Мінагрополітики сектор дає 10,5% ВВП країни, і це при наведених значних об’ємах тіньового ринку. Уявіть, які цифри міг би демонструвати агропромисловий комплекс у разі вжиття заходів з детінізації економічних процесів разом з належно проведеною земельною реформою.

Це зумовило б залучення десятків мільярдів доларів інвестицій в аграрну інфраструктуру, зупинило б демографічну катастрофу у сільській місцевості, забезпечило б значні видатки з державного бюджету для підтримки аграріїв.

Питання детінізації ринку повинне порушуватися на всіх рівнях. Що слід зробити?

По-перше, державі варто забезпечити належні правила на ринку, які би задовольняли всіх його учасників. Як би це банально не звучало, проте слід створити такий податковий клімат, щоб працювати легально стало вигідніше, ніж нелегально. Усі повинні сплачувати єдині, комплексні, ‎рівні податки на землю.

Якщо маєш землю, але не показуєш‎ її використання, плати комплексний фіксований податок з урахуванням податку на дохід від її використання та податків на фонд оплати праці. Якщо не використовуєш землю, здай її в офіційну оренду і забудь про проблеми, тоді весь клопіт з податками ляже на орендаря.

По-друге, необхідно активніше контролювати “чорні” схеми і злочинних учасників ринку. Хоча у ЗМІ з’являються повідомлення про арешти майна та продукції окремих компаній-трейдерів, ситуація на ринку далеко не ідеальна. Поодиноке реагування органів демонструє їх недостатню увагу до порушеного питання.

Зокрема, слід посилити контроль за структурою власності компаній-виробників і трейдерів, відстежувати “кешові” операції, реагувати на порушення, карати винних. Для цього у ДФС та інших силових підрозділів є всі можливості. У нас “готівкова біржа” працює у соціальних мережах, і ніхто на це не реагує.

По-третє, варто припинити практику ‎накладання штрафів і списання сум повернення ПДВ з добропорядних підприємств. Якщо на момент підписання та виконання угоди юридична особа мала всі документи, передусім зареєстровані податкові накладні, то якщо хтось з попередніх постачальників здійснив махінації та ухилився від сплати податків, то це проблема ДФС, а не учасників ринку.

По-четверте, слід переглянути положення законодавства щодо відповідальності за такі порушення. Так, за умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті передбачена адміністративна відповідальність. Найважча санкція — штраф 85 тис грн. Це мізерна сума порівняно із заробітками тіньових посередників.

До 2011 року це порушення передбачало штраф, який зараз становив би 800 тис грн, обмеження чи позбавлення волі до п’яти років. З огляду на зростання “тіні” слід відновити кримінальну відповідальність за неповернення валютної виручки. Разом з належною роботою правоохоронців це скоротило б кількість “сірих” ділків.

По-п’яте, потрібно встановити базові правила функціонування ринку експорту за принципом “знай свого клієнта”. Зокрема, слід раціонально відфільтрувати ті компанії, які би могли вільно займатися експортом аграрної продукції.

Наприклад, встановити вимоги щодо наявності мінімум дворічного досвіду зовнішньоекономічної діяльності без боргів та фактів неповернення валютної виручки державі. Також компанії повинні мати певну встановлену законодавством суму на рахунках, активи в країні або визначений показник обороту коштів.

Такі компанії після виконання встановлених процедур могли б продовжувати експорт у вільному режимі, без додаткового контролю та обмежень.

Коли ж компанія нова, походить із сумнівної юрисдикції, не має історії проведення подібних експортних операцій, значних оборотів та активів в Україні, то мусить бути інша процедура допуску до зовнішньоекономічної діяльності.

Наприклад, застосування 10-15-відсоткової гарантії виконання зобов’язань (performance bond), гарантія власників української компанії-експортера за зобов’язаннями маловідомої фірми або застосування performance bond щодо компанії-резидента. Це допоможе відсіяти учасників ринку, які проводять операції у готівці, не сплачуючи податки до бюджету та не повертаючи валютну виручку.

Вирішення окресленої проблеми вимагає рішучих та комплексних заходів з боку влади. Ці кроки повинні передбачати як жорсткий контроль над експортними операціями, так і забезпечення лояльної валютної і податкової політики.

“Застій” лише поглибить тінізацію ринку, тому потрібно діяти. Я уже підготував та подав низку депутатських звернень до уповноважених органів з конкретними вимогами. Лише спільна робота уряду та бізнесу забезпечить прозоре функціонування ринку та налагодить системне наповнення бюджету.

Оригінал

Іван Мірошніченко
object(WP_Term)#4750 (16) { ["term_id"]=> int(1) ["name"]=> string(12) "Новини" ["slug"]=> string(4) "news" ["term_group"]=> int(0) ["term_taxonomy_id"]=> int(1) ["taxonomy"]=> string(8) "category" ["description"]=> string(0) "" ["parent"]=> int(0) ["count"]=> int(1881) ["filter"]=> string(3) "raw" ["cat_ID"]=> int(1) ["category_count"]=> int(1881) ["category_description"]=> string(0) "" ["cat_name"]=> string(12) "Новини" ["category_nicename"]=> string(4) "news" ["category_parent"]=> int(0) }
Новини